Рецензии на книги — Альвидас Шляпикас
Эксперт
"сплошь - личное, сплошь - лишнее" (с)
30 мая 2016 г. 23:53
99
5
Обложка литовского номера – репродукция картины Стасиса Эйдригявичуса "Братья-литовцы" (1990). «Три лежащих друг на друге литовца, символизирующие разные исторические судьбы народа». Три пары глаз мгновенно цепляют что-то во мне, задевают какие-то спрятанные глубоко внутри струны. Вглядываешься, всматриваешься, погружаешься в них, и вот уже не в силах отвести взгляд.
Доверчивые яркие, чистые голубые глаза первого брата. Смотрите, он ведь в самом низу, он вынужденно должен был быть самым сильным из братьев литовцев, самым крепким. И не только потому, что ему пришлось остаться жить в Советской Литве, принять на себя удар новой власти, скрывать о своих братьях эмигрантах, и даже не сметь заикаться о тех, кто ушел в партизаны. Но и потому, что именно ему на плечи легла тяжелая ноша –…
25 января 2022 г. 00:41
117
3 У війні не буває тих, хто виграв — тільки ті, хто програв. Артур Невілл Чемберлен
Це моє перше знайомство не тільки з автором, а й взагалі з творчістю литовських письменників. Досвід вийшов незвичний, але пізнавальний. Тема важка — повоєнні роки, діти-біженці, голод, смерті… Поглянула на ті події очима переможених. Так і не визначилася до якого жанру віднести книгу.
Розповідь складається з невеличких замальовок. Ось з Гейнцем та Альбертом нишком перетинаю кордон у Литву, щоб роздобути харчів. Ось з Евою втікаю від радянських солдат через завірюху, міцно притискаючи до грудей картопляне лушпиння, щоб хоч чимось нагодувати діточок. Ось з маленькою Ренате тремтячими губами повторюю раз за разом фразу: «Мене звуть Маріте». І хоча ці замальовки більшою частиною про дітей з двох родин, але зібрати докупи історію було важко, бо під кінець втрачаєш розуміння хто, куди потрапив…
