Автор
Тетяна Стрижевська
  • 6 книг
  • 53 читателя
4.1
52оценки
Рейтинг автора складывается из оценок его книг. На графике показано соотношение положительных, нейтральных и негативных оценок.
4.1
52оценки
5 22
4 21
3 6
2 2
1 1
без
оценки
5

Рецензии на книги — Тетяна Стрижевська

7 июня 2021 г. 16:10

93

3.5

Одна єдина буква, яку медсестра, що виписувала у пологовому довідки, змінила і змінилося усе життя. Замість Марини, тієї, що пахне морем, народилася Мирина, тиха, мовчазна та, що творить мир. Все своє ще недовге життя Мирина почувалася у родині підкидьком. В той час, коли її батьки та старша сестра, жили життям пересічного українця кінця 1980-х – початку 1990-х років, де головним завданням було бути як всі, не висовуватися, мати вдома не гірше за інших, піти на роботу, згодувати їжу, подивитися ТБ та лягти спати, Мирина прагнула іншого.

«Я просила б лише трошки розуміння і підтримки — або просто, щоб вони не чавили мене. Але вони сліпі і сильні. Вони не бачать нічого далі свого носа, хочуть мене задушити, загнати в хулахуп їхнього життя, він тісний для мене, для них — широкий.» Вона…

Развернуть

5 июля 2018 г. 16:53

462

4.5 Щось дуже рідне, родом із дитинства

Як нині пам'ятаю: у школі всі діти під кінець травня хизувалися тим, хто куди поїде літом відпочивати з батьками. Найбагатші і найкрутіші їздили в Турцію чи Єгипет, а діти із більш простих сімей могли розраховувати на поїздку на Чорне чи Азовське море. І як би я тоді в середній школі не хотіла бути "нормальною", поїхати на море із батьками як і всі діти, все ж я щиро тішилась щорічній подорожі до бабусь, котрі живуть у Прикарпатті.

Як людина, котра народилась на сході, західна Україна мені видавалась трохи казковою: ніби своя мова (трохи не та, якою розмовляють батьки і зовсім відрізняється від тієї, яку викладають на уроках), мова котру поневолі переймаєш до кінця літа (замість "п'ять" кажеш "п'єть", а дієслова самі вистрибують із рота із дивакуватим закінченням на у, як "пішоу",…

Развернуть

19 декабря 2019 г. 20:11

87

5 Жизнь часто не справедлива

Татьяна Стрижевская«Ad libitum» . Киев 90-е. Обычная семья: отец теряет работу, пьёт и скандалит, мама на фоне постоянного стресса срывается на дочерях. И не смотря на то, что дети отражение своих родителей, одна из дочерей вырастает «белой вороной». Мирина ценительница архитектуры, классики, набожна и жадна к знаниям. В то время как её семья живёт проблемами земными: «я добре розумію: вони такі, які є - у своїй стомі від тягот життя, у своїй щирій любові до серіалів, легкого чтива і в кращому випадку прогулянки разом до магазину речей для дому..сервізів і каструль..» . «Я попросила б лише трошки розуміння і підтримки - або просто, щоб вони не чавили мене.» . Однажды Мирина встречает Назара. Он художник из маленькой квартирки, где в сегодняшней реальности они вместе были счастливы. Их…

Развернуть

20 декабря 2019 г. 10:55

129

5 Татьяна Стрижевская «Где esc из моих злоключений?» «Де ecs з моїх халеп?»

Это тот случай когда юмор и современный язык написания книги будет полезен как подросткам так и их родителям.# ........... Сюжетная линия поспособствует не совсем «продвинутым» предкам начать находить общий язык со своим чадом пубертатного периода.# .... Весёлая геймерша Снежка дочь педиатра и альфонса бездельника расскажет о буднях современных детей. Вы узнаете значение слов «лич», «мана», «AFK», «бэкапить», «скилы», «рутнуть девайс», «экранка», «шутер», «пинговать» и многие другие. А что на счёт чиптюна, дабстепа и рока? .............. И конечно же грань между беззаботным детством и первыми делами сердечными: вчера тебе было все равно в чем идти в школу, а сегодня у тебя паника, что одеть на свидание в театр. «Но рядом с ним, я уверена , вот на 100% уверена, что не смогу даже винду…

Развернуть

13 апреля 2024 г. 23:41

53

3.5 Легенди, лякачки та росіяни

Не знаю, як підлітків, а мене ця книга розважила і залишила по собі бажання шукати екскурсії напівзанедбаними київськими садибами. Книга стильна, інформативна і менш дитяча, ніж я чекала. Читається легко, але спонукає через деякі власні назви длубатись у вікіпедії й ґуґл-картах (а ще спонукає взяти себе під пахву і піти гуляти, тож дуже сумно, що паперовий примірник ніде не купиш).

Навіть не маючи особливих знань з історії, за дві години читання можна провести собі нічогеньку міні-екскурсію пагорбами, маєтками та стародавніми церквами, на які забувають звертати увагу як старенькі, так і новоспечені кияни. Сорі за заскорузле словосполучення, але цікавих фактів тут зібрано досхочу.

Але є один нюанс — будучи видана до повномасштабки, книга абсолютно некритична до московитів. Тут достобіса…

Развернуть