Новинки Володимира Цибулька

Нова поетина збірка знаного українського есеїста, поета, перекладача, політичного діяча Володимира Цибулька підтверджує, що він залишається легендою українського літературного андеграунду, майстром гротескно-карнавальних описів нашої дійсності, безнадійним циніком і останнім романтиком одночасно.

Книжка Володимира Цибулька (нар. в 1964 р.) «Ангели і тексти», безумовно, не розчарує шанувальників гострого і водночас вишуканого таланту цього поета, який є визнаним лідером покоління так званих восьмидесятників, шо створило дуже добру, справжню прозу і надзвичайно професійну поезію. Поезії та есеї Цибулька вражають перепадом почуттів і глибиною сприйняття, бо, як зауважив відомий критик, він «перший, хто зробив з'ясування стосунків зі своїм етносом і своїм краєм головною темою і сюжетом своєї книги».

Великий Павло Загребельний сказав: «Був поет Шевченко — і є поет Цибулько». Не менш великий Євген Євтушенко сказав: «В Україні сьогодні я знаю одного поета — Володимира Цибулька!». Нова книга якраз і покликана або переконатися в цих твердженнях кожному, або ж заперечити класиків. Або самому почати свою власну «Книгу застережень»…

Легенда українського письменницького андеграунду Володимир Цибулько змінюється, і "книга для народу" "Майн кайф" стала хоч і обережним, але незаперечним підтвердженням тому. На перший погляд, "вродє всьо как всєгда"- у текстах постають
гротескно-напівкарнавальні картини української дійсності. Втім, це трагічний вселенський карнавал, який дозволяє поетові в іншому тексті кинути максималістський, проте, багато в чому справедливий присуд. Але раптом за буфадою, де в одному ряду "наступають фашисти з ними власівці і будьонівці досаафівці і моссадівці піонери і браконьєри але більшість НКВД", проривається зболений голос без маски. А в останньому тексті, названому "Вовкодави.Апологія терпіння", Володимир Цибулько таки справді шукає нову іпостась. Втома від масок, від всенародної Абсурділовки, повернення до себе справжнього логічно виводять ліричного героя на дорогу на Канів. І то не просто естетичний
символ. Саме на Канівщині знаходить те село, у якому Цибулько написав свій перший вірш і з якого потім вирушив завойовувати світи. Дорога на Канів - то дорога до себе. І вже не іронічне жанглювання масками, а пряма мова, з болісним розчаруванням готова зависнути в трагічній пустоті, непочута і для більшості незбагненна.