Рецензии на книги — Анатолий Свидницкий

"Люборацькі" – це історія однієї сім'ї на Поділлі та зображення картини життя XIX століття.

В центрі сюжету попівська сім'я, яка складається з отця Гервасія, його глибоко віруючої дружини, трьох доньок та сина. Автор описує побут сім'ї, сільське життя та звичаї.

Поки діти ще малі та при батьках, родина живе в злагоді, хоч і не багато. Однак скоро батьки віддають Антонія в школу, а старшу дочку, Масю, в пансіон до польської пані. Поступово ми слідуємо за долею всіх дітей.

Під впливом пані Печержинської, Мася відвертається від віри та батьків, братається з панами. Вона повертається додому гордою і пишною, як справжня шляхтичка. Вийшовши заміж за пана, дівчина остаточно розриваю стосунки з родиною та переїжджає невідомо куди.

Орися, середня донька, найдобріша та наймиліша, виходить по неволі…

Ох... Такий фінал... Трагічний, що навіть мову відібрало. Ну, але потрібно зібратися. Сльозки витерли, видихнули, поїхали. Чесно кажучи, я очікувала, що буде важко продиратися через ті подільські діалектизми, що буде нудно і нецікаво. Ну от, нудно не було, книжка прочиталася буквально за два дні. Діалектизми були, але куди там Свидницькому до, скажімо, Стефаника :) Це дійсно сімейна хроніка про родину старосвітського священика отця Гервасія Люборацького. У нього є хата, дружина, трое доньок, добрих і роботящих, та син Антосьо. Письменник слідкує за долею дітей, описуючи попутно селянський побут, світосприйняття, проблеми, які турбують жителів маленького селища. Сам о.Гервасій досить рано помер, погнавшись за зайцем та скупавшись в ополонці, а у дітей його доля склалася по різному, та у…