
Олексій Жупанський — об авторе
- Родился: 8 февраля 1980 г. , смт. Згурівка, Україна
Биография — Олексій Жупанський
Жупанський Олексій Олегович народився 8 лютого 1980 року в смт. Згурівка Згурівського району Київської області в сім'ї Олега та Лариси Жупанських. З 1989 року проживає в Бучі (Київська область, Україна). У 1997 р. закінчив середню школу № 9 в Ірпені й цього ж року вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет сходознавства (індонезійська й англійська мови). 2002 року здобув диплом магістра.
У 2002 — 2005 рр. вів листування з іноземними партнерами та верстав у видавництві «Юніверс». У 2005 р. працював редактором журналу «Офіс»(Видавничий дім «Софтпресс»). У 2005 — 2006 рр. був заступником головного редактора і кореспондентом у журналі «Книжковий клуб +».…
З 2006 по 2007 р. обіймав посаду випускового редактора в журналі «Imaginе» (піар-агенція Н2О).
2007 року Олексій і його батько Олег заснували власне видавництво «Видавництво Жупанського», яке спеціалізується на виданнях перекладної художньої літератури та сучасної української прози. У цьому видавництві він дотепер працює директором.
Книги
Смотреть 11Библиография
2002 року Олексій Жупанський опублікував переклад вибраних поезій індонезійського поета Субагіо Састравардойо, а як прозаїк дебютував у 2004 р. романом «Бумеранг», з яким тоді ж і переміг на міжнародного конкурсу «Гранослов». В анотації до «Бумеранга» зазначено:
Роман перейнятий тривогою за можливі наслідки техногенного процесу в розвитку нашої цивілізації й авторитарних, глобалістських тенденцій нашої доби. Твір насичений гострими подіями, а трактування героїв, їхніх вчинків не позбавлене авторської іронії, що викликає симпатії читача як до окремих персонажів, так і загалом до манери авторської оповіді. Перу Олексія Жупанського притаманна легкість письма, що конче потрібна в…
Премии
Ссылки
Рецензии
Смотреть 415 марта 2025 г. 22:43
210
3.5
Звісно, ця книга - подія, я рада, що ознайомилася зі збіркою українського хорору. Але не всі оповідання можна віднести до цього жанру та далеко не всі мені сподобались. Насамперед, можливо це є ознакою жанра - така прямолінійсть, в лоба - якщо на початку оповіді з'явилась умовна сокира, то до фіналу всі від неї загинуть. Є досить цікаві історіі, наприклад, Медоїди Оксани Ковальчук, Пацюк Олексія Жупанського, Місто Володимира Кузнєцова, але й багато бодіхорору. Та справжнім розчаруванням став твір Павла Дерев'янка, через який я і купила книгу. Не порадували і оповідання Максима Кідрука (наче шматок Колонії і зовсім немає відношення до жанру цієї збірки) та Світлани Тараторіної, яка теж надала мабуть чорновий варінт Дому солі. Взагалом, це був цікавий досвід, хоч книгу я і читала помалу,…
15 апреля 2012 г. 16:54
65
3
Майже весь текст книги - діалоги, які безперестанно ведуть між собою нечисленні персонажі твору, так ніби мовчання їх неабияк обтяжує, або ж автор боїться, що читачі чогось не зрозуміють, якщо їм цього не пояснити. Описи подаються простими коротенькими реченнями, і є надто пісними, щоб ними поласувати. Жодних метонімій, ампліфікацій, інверсій чи хоча б метафор так і не стрілося на моєму шляху, що пролягав вздовж нечисленних сторінок цієї книги. Враження таке, наче книга призначена для читача молодшого та середнього шкільного віку. Розумію, що твір є першим у творчому доробку автора, проте це жодним чином його не виправдовує.
Стосовно сюжету, то без образи для автора слід сказати, що він доволі-таки не витіюватий. Персонажі плоскі, без глибини. Не вистачає емоційно-психологічного…