Лариса Денисенко — новинки

«Селфі в Парижі» — збірка сучасних українських оповідань, дія яких відбувається у місті, що приваблює і манить мрією про нескінченне свято, яке завжди з тобою. А втім, Париж зовсім не ідеальний. Як і будь-яке інше місто. За «фасадами» туристичних пасторалей із образами романтичних пікніків на березі Сени вирує буденність реа­ль­ного життя, коли справжнім щастям є скромна вечеря із сервісу врятованих продуктів, в яких от-от спливе термін придатності… А за лаштунками феєричних вечірок розгортаються драми, що назавжди залишають слід у житті.

Кожне з оповідань збірки по-особливому передає пульс і вібрації легендарного міста і змальовує Париж, для кожного «свій».

Упорядниця Ольга Ренн

Чи знаєш ти, що таке Конституція України? І як в одній книзі може поміститися все наше життя і життя всієї країни? Адже Конституція — це не просто набір правил про державу, про вибори, права і обов’язки суспільства та кожного громадянина. Це найвищий закон, який встановлює та визначає державний устрій, контролює владу, нагадує про повагу і який, наче компас, дозволяє тобі почуватися у безпеці та здійснювати усі свої мрії.

Конституція як компас? Так! Бо у ній про те, хто ти як особис­тість і хто ми як народ на карті світу, яка наша точка відліку і який керунок маємо обрати, щоб іти у правильному напрямку.

Тож рушаймо!

«Лялька. Оповідання про дитинство» — збірка короткої прози сучасних українських письменників. Ці твори — яскраві та щемкі, ніжні, а часом й болісні. Вони про світ дитинності, коли все бачиться й сприймається так по-особливому.

13 різних історій про час і стан, коли лялька — найліпша приятелька, дерева високі-високі, а звичайні речі перетворюються на казкові.

Якщо мрієш завести вірного песика, у новій книжці відомої письменниці Лариси Денисенко ти знайдеш усе, що слід знати про собак: як їх доглядати, годувати, вигулювати і лікувати. А також про те, яке величезне щастя мати чотирилапого друга, та водночас, яка це відповідальність. Адже тваринка — не м’яка іграшка, а повноправний член сім’ї. Вчені стверджують, що дорослий песик має інтелект трирічної дитини. І тільки від господарів залежить, який характер матиме ця дитина, буде вона злюкою чи усміхакою.

«Майя та її мами» – спільна робота «Видавництва», Лариси Денисенко (текст), Марії Фої (ілюстрації) за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля. Ідеться про толерантність на рівні сім'ї та прийняття різних сімей у соціумі. В українській дитячій літературі ці теми донині старанно оминалися. Це історія сімнадцяти різних родин на прикладі одного невеличкого класу. Орієнтовний вік читачів – учні молодших класів. Майя вчиться у школі, і в кожного з її однокласників своя історія, своя родина. Данилка виховує тільки мама з самого народження, у Софійки Другої один тато та дві мами, а в Софійки Третьої – одна мама, а тато зник на війні.…

Люди для людей! Під цим девізом працюють сотні волонтерів у зоні АТО. Сповнені болю та обурення, віри та гіркоти, суму та надії історії про тих, хто, забувши про спочинок, допомагає біженцям і бійцям АТО, ризикуючи власним життям намагається зберегти чуже.
До книжки увійшли твори відомих українських авторів: С. Жадана, І. Карпи, М. Кідрука, Г. Вдовиченко, Л. Денисенко, І. Роздобудько, І. Славинської, Г. Шиян, А. Любки, К. Бабкіної.

Щодня ми говоримо тисячі слів, ми розмовляємо із собою, говоримо з іншими людьми, даруємо надію, провокуємо, плануємо своє та чуже життя; граємося долями; випробовуємо на витривалість свою вдачу і дуже рідко замислюємося над тим, що не тільки за кожен вчинок, а і за кожне слово доведеться розраховуватися в іншому або навіть цьому житті, і тоді ми опиняємося в межовому стані, стані розплати, стані розрахунку...

Люди люблять прив`язуватися до інших людей та речей. Але понад усе люди люблять прив`язуватися до часу та віку. Усім нам хочеться, щоб наші історії закінчувалися щасливо та розпочиналися інші. Саме про стосунки з часом та віком йдеться в цій збірці, котра містить легкі та іронічні оповідання та комедійну драму «24:33:42».

«Нова стара баба» — кумедна, добра і світла оповідь про життя душевної Варвари та її шебутної подруги Зойки, яким уже стільки років, «що в те неможливо повірити навіть тоді, коли роздивляєшся себе в люстро». Жінки намагаються з`ясувати, хто ж та «нова стара баба», що з`явилася на горизонті Варвариного онука Славика й турбує «малюка». «Забавки з плоті та крові» — феєрична повість-карнавал з обов`язковим хепі-ендом. Дивакуватий Ерік, який видає себе за Еріку, тобто перевдягається в жіноче вбрання, і сліпа дівчина Міра — що вийде із зустрічі таких різних людей, які майже стали... подругами?

Молодий шибеник, який втрачає совість та віру в людство, випадково потрапляє на державну службу, де опиняється в колі людей, яких можна назвати ким завгодно, але не справжніми державниками. Байдикування, хизування, гра по чужих нотах. Це смішно, сумно, але не безнадійно, принаймні хочеться в це вірити.

«Корпорація ідіотів» — це можливість для пересічного громадянина потрапити за куліси життя державних мужів та процесів прийняття РІШЕНЬ.

Молодий розбишака, що втратив віру в людей та совість, раптом опиняється на держслужбі, де потрапляє до людей, які є ким завгодно, однак зовсім не державними діячами. Хизування, гра під чужу дудку, байдикування. Це курйозно, засмучує, однак залишає надію, в будь-якому разі віра в це не згасає. З "Корпорацією ідіотів" для простої людини стає можливим опинитися за лаштунками життя державників та механізмів прийняття РІШЕНЬ. Справжня проза у дусі Гоголя та Зощенка.

Вина и прощение — два мощнейших жизненных мотиватора, справиться с которыми психологически тяжело. Именно это предстоит героям романа — молодому немецкому юристу Марте фон Вайхен и украинскому физику Марату Шевченко. Чем связаны их жизни, такие разные? Что им предстоит узнать о себе, о своих родственниках, о вине и прощении; справятся ли они с правдой? Об этом вы узнаете на страницах романа Ларисы Денисенко «Отголосок: от погибшего деда до умершего».

Донедавна Марта фон Вайхен пишалася своїм корінням: її предок поляг смертю хоробрих під час Другої світової війни й похований десь під Житомиром. Аж раптом дівчина дізнається, що вона - нащадок нациста, який доживав свій вік у божевільні, граючись у єврея. Відлуння минулого кличе її до України, поки майбутнє блукає вулицями Берліна...

Нова розповідь від Лариси Денисенко про те, як Цюця П. дивним чином опинилася в квартирі Андрійка Злодійка, і як її знайшли цюцепошуковці за допомогою собак, пташок і навіть Варки-Пліткарки. Справді святкова історія про те, як Ліза та Цюця П. нарешті зустрічаються, а також про нові мрії і подорожі.

Він: зациклений на своїй роботі інтроверт, якого покинула дружина. Понад усе цінує самотність, спокій, тишу. Не сприймає дитячого галасу, хатніх тварин і присутності сторонніх людей у своєму помешканні.
Він: закохується у давно знану дівчину і дуже скоро його життя змінюється, перевертається, перетворюється на... жах? веселий тарарам? гнітючу буденність?
Колись він вже не розумітиме, як можна було так існувати, як можна було не пережити таку історію, - настільки несподівану та банальну, що вона може трапитися з кожним. Або - не трапитися ніколи.

«Ліза та цюця П.» – справжня пригодницька історія про пошуки вірних друзів: зі шпигунами, таємними агентами-горобентами, Кущовою Тітонькою та ще багатьма героями з чудернацькими прізвиськами, яких вигадала письменниця Лариса Денисенко. Ця книжка – перша збірка творів для дітей відомої сучасної письменниці. Авторка вдало використала дотепну дитячу звичку давати предметам свої власні назви з тим, аби вони ожили і заговорили, й наповнила цими фантазіями книгу.

Урбанізований світ перетворює справжнє життя на ілюзію. Ганна - менеджерка-жайворонок. Андрій - лікар-сова. Ранок і ніч - дві різні реальності. Десь в паралельному вимірі він і вона вже давно знайшли одне одного. А от у реальному житті все відбувається за розкладом вбивць.

Iнколи видається, що достатньо пришвидшити ходу, i вже за наступним поворотом буде саме те мiсце, куди мрiяв потрапити усе своє життя. Тобi достеменно вiдомо, яке воно. I ось ти на мiсцi, але i мiсце виявляється iншим, i оточують тебе зовсiм не тi, про кого мрiяв ще вранцi... Вiн думає, що народжений кохати тiльки її, вона думає, що нарештi знайшла своє кохання в особi його батька, його батько просто кохає iншу людину. I ця iсторiя непорозумiнь може виявитися трикутником, або чотирикутником, а може й тим, чому поки що немає назви у нашому вимiрi.

Це — відвертий дівочий щоденник, цнотливість і беззахисність якого тим гостріша, що пише його молода кореянка, людина не так загадкової, як, радше, наївної для пересічного європейця культури. І «діалог культур» (у тому числі — «конфлікт інтерпретацій») стає в Денисенко вельми несподіваним для сучасної української літератури інструментом для вречевлення традиційно «вічних» для мистецтва тем: віри в можливість жити, вмирати і кохати «БЕЗ МАСОК». Герої роману цим і займаються: нестримно живуть, пристрасно кохають і… Часто буває, що чуже життя здається нам набагато яскравішим і цікавішим, ніж власне. Тому вчителька корейської мови, корінна…