Кузьма Скрябин — о писателе

он закончил по классу фортепиано.

В детстве Кузьма мечтал стать водителем мусоровоза. «Романтично!» — Признался он. Первое проявление творческой личности Кузьмы произошло в три года, когда он вышел на сцену в детском садике, для того, чтобы рассказать стишок, «поискал глазами мать, и, не найдя ее, расплакался». Была ещё одна история: «Когда я был маленьким, мне было 3 годика, родители сделали мне из фанеры электрогитару. Я только одну песню пел. Это была „Червона рута“. Тогда это был дикий шлягер, как и сейчас».

Первым толчком к меломании была песня The Beatles «Lady Madonna», которую Кузьма услышал на сборнике зарубежной эстрады в 1979 году, когда ему было 10 лет: «Я не знал, что её исполняют Битлы, — вспоминает Кузьма, — я прочитал название на конверте значительно позднее. Меня удивило другое: насколько простой оказалась музыка и насколько сильно она „вставляла“… Я сделал электрогитару из фанеры, разрисовал, как должно быть, и начал лабать на ней… Сыграв эту мелодию на своем пианино, я почувствовал такой душевный подъем, что начал придумывать мелодии сам. Я убедился в том, что каждый может придумать нечто такое, что поймут тысячи, миллионы людей. И это достаточно трудно в техническом плане — нужно только вложить душу и мозги».

В последние годы самбирского периода жизни Кузьма увлекся музыкой «disco», особенно «Boney M». «Я никогда не посещал дискотеки и танцы, — вспоминает он, — а сидел дома и затирал свои пластинки».

Потом родители переехали в Новояворовск — маленький индустриальный городок, недалеко от Львова. Тут мать устроилась учительницей в музыкальную школу, где преподавала игру на фортепиано.

Кузьму устроили в школу № 1 с углубленным изучением английского языка. В то время Кузьма открыл для себя вещь, которая и сейчас занимает важное место в его жизни: польское радио и телевидение. Свободно владея польским языком, Кузьма мог целыми днями слушать современную музыку и смотреть польские телепрограммы. Это увлечение не исчезло — в Киеве он установил спутниковую антенну для того, чтобы смотреть «Polsat 2». Сегодня для Кузьмы нет лучшего отдыха, чем в субботу вечером посмотреть польское телевидение.

Изменилось кое и в характере Кузьмы. «Конечно, я был эгоистом, потому что принадлежал к категории „единственный ребенок в семье“. Как это ни странно, но в школе до 8 класса учился нормально, но потом планка дала трещину и я съехал… С удовольствием вспоминаю о том, что мы тогда начали играть музыку».

1980—1990

В 1983 году Кузьма услышал по третьей программе польского радио передачу «Вся эта судьба», где прозвучала шотландская группа The Exploited, которая увлекла его и навсегда заставила полюбить панк-музыку. Кузьма говорит, что эта музыка включила в нём совсем другого человека. Он стал танцевать, ходить на дискотеки и распространять панк среди молодежи. Так появилась группа «Цепная реакция». Для репетиций группы использовался актовый зал школы, где учился Кузьма. Завуч — добряк дал им от него ключи.

Группа играла на танцах — в то время это было модно, когда на танцах играла живая группа. Пели на украинском, английском и русском языках. Кузьма имел бешеную популярность в школе, играя на дискотеках. Хотя сам Кузьма все время говорит: «Мы не были панками, мы панкували!»

Ломая самодельные «весла», злые ребята выражали свой протест против несправедливостей мира. «За нами следила милиция, ведь большинство времени мы записывали панковские альбомы, причем каждый раз новые».

Занимаясь панк-музыкой, Кузьма постепенно увлекся стилем «нью-романтик», как раз в то время стал чрезвычайно популярным. Появилось большое количество польских групп, которые играли именно в этом стиле, и вместе со всемирно известными «Depeche Mode», «The Cure», «Alphaville», Ultravox ввели юного Кузьму в мир нео-романтики. «В 1982 году, — говорит Кузьма, — я считал себя единственным на весь Советский Союз, кто слушал группу Depeche Mode».

В 1985 году Кузьма закончил школу и, мечтая стать врачом-неврологом, пытался поступить во Львовский мединститут, но это ему не удалось из-за некоторых личных причин.

Уже через год Кузьма познакомился с Владимиром Шкондой, с которым имел подобные вкусы. Сначала они только слушали музыку, а позже стали её играть. Володя был гитаристом, Кузьма играл на пианино. Эту «группу» Кузьма считает первым этапом появления «Скрябіна».

В 1987 году, после возвращения из армии, Кузьму согласились перевести во Львов на факультет стоматологии. За обучение необходимо было заплатить, а нужной суммы у Кузьмы не было. Это отбило у него всякое желание заниматься медициной, так как стоматология была ему неинтересна. Но через настойчивые требования родителей Кузьма все-таки продолжал обучение. Мать Кузьмы, которая была ближайшим советником, всегда считала, что у её сына большое будущее в медицинской деле. Но Кузьма не переставал заниматься музыкой: «Я даже на первые курсы института ходил с нормальной панковской прической и прятал это все под бейсболкой».

В 1987 году он написал песни «Lucky Now» (в ней подпевает его двоюродный или троюродный брат, в то время он был ещё маленьким мальчиком), «Brother», «Да То Уже Есть». У Кузьмы были свежие знания английского языка, поэтому большинство песен писалось на английском языке, а затем, в зависимости от необходимости, их переводили на украинский язык. Главным критиком Кузьмы была опять же мать, к которой он прислушивался в любом деле.

«Мы в школе пели на танцах. И независимо создавали свою „Цепную реакцию“, мы занимались во вторую смену. И вторая смена практически не имела возможности проводить уроки, потому что у нас вместо колонок были так называемые „матюкальники“, которые висели на столбах. Смолоду очень громко играли, и когда к ним подключали гитару, она давала такой струнный звук, как из ведра. Для панков это была просто фантастика! К этому же колонки был подключен и вокал. Это был 1987 год…»

1988—1989 гг. — время, когда в Новояворовске группой «Наша контора» была основана андеграундная студия «Sпати». Сюда вступили Кузьма и Игорь Яцишин, которые вместе составляли группу «Цепная реакция» и продолжали играть «хардкор-панк». Сначала играли в том самом Дворце культуры на этаж выше, так как были известной группой, но когда взяли, что «малолетки лабают классный музон, перешли в» Нашу контору".

Тогда Кузьма играл музыку для танцев. Расшифровали слова «Sпати» как «Студия патологической тишины» — это также придумал Кузьма.

Вскоре Кузьма принимал участие в деятельности групп «Ассоциация Джентльмены», «УКО», «Гроб», «Death Time Boys». Он играл на гитаре, пел, был одновременно автором музыки, текстов и лицом всех этих групп. Тут и появились люди, сыгравшие важную роль в формировании «Скрябіна»: Андрей «Кьюра» Штурма, Славик Пономарев, Александр Скрябин и другие. Также существовали и сольные проекты Кузьмы в стилях «психоделик» и «нью-романтик». В то время были созданы песни «Душа и плоть», «Love Me To Death», «Лиза» («Олля»), «Texas Song» и т. д.

Итак, 30 июня 1989 году была записана первая песня проекта, в который входили Кузьма, Рой и Шура, через несколько дней назвался «Скрябін». Но за того, что Ростика в декабре 1989 года забрали в армию, «Скрябін» как группа превратился в нечто абстрактное. Тогда команда студии «Sпати», которая называлась «Сидение вместе», поехала на фестиваль «Вывих», который проходил во Львове. Все, что рассказал Ростик о составе команды: «Относительно „Сидение вместе“ — думаю, что там были Кузьма, Скряба, Шура, Пономарь (Славик Пономарев), Андрей Гула и, может, ещё Лыба Мыросик». Там Кузьма выступал под именем Андрей Килл, это название было использовано в 1990 году на «Червоной руте» в Запорожье. Этот период в жизни Кузьмы — время тяжелых «даунов» и большие потери, когда умирали близкие ему люди и не воспринималась его музыка. С выходом альбома «Violator» группы «Depeche Mode», Кузьма окончательно определяется со стилем, которому он посвятит себя. Итак, последней любовью Кузьма в музыке были «Depeche Mode» и «The Cure».
1990—2000
В 1993 году Кузьма рассчитался с мединститутом. На «Победе» (кстати, «Побед» было три, первую купили в 1991 году) Кузьма то сам, то с Роем и с Шурой путешествовал в Германию. Такая жизнь продолжалась до 1995 года.

Первый раз Кузьма поехал в Берлин в составе делегации украинских музыкантов на фестиваль «Berlin Independence Days».

В 1994 году Кузьма женился на Светлане — девушке, которая училась с ним в параллельных классах, и некогда защитила его желание уйти в музыку перед его же родителями. Светлана — художница и Кузьма является самым большим поклонником её таланта. Но в том же году он вынужден был оставить жену и переехать с Роем (Ростислав Домишевский) и Шурой (Сергей Гера) в Киев. «Долго я привыкал, у меня были депрессии, 2 раза в месяц я ездил домой» — рассказывает Кузьма. Но, получив собственную квартиру в столице, насладившись успехом недавно записанного альбома «Птахи» и установив антенну «Polsat», Кузьма успокоился и даже начал втягиваться в активную жизнь киевских музыкальных тусовок. Вскоре Светлана тоже переехала в столицу и семейную жизнь продолжилось.

Поговаривают, что когда Кузьме хотелось быть журналистом. На вопрос, насколько это ему удалось, он ответил: «Нет. Я очень рад, что вовремя смог остановиться и посмотреть на себя со стороны. Хотя сейчас я работаю в некоторых журналах, правда, под псевдонимом».

«Я не поэт, — сказал Кузьма, — Ростик — поэт, а я — так, текстовики». Кузьма уверен, что музыка должна писаться первой, а уже потом под неё должны писаться слова. «Написать музыку на слова — это тоже самое, что сшить костюм, а уже потом родить под него человека!»

Увлечение Кузьмы — велосипеды и машины. Кузьма приобрел себе нормальный байк, о котором он мечтал ещё с детства. Пока у Кузьмы был «Фольцваген», его можно было увидеть целыми днями за ремонтом машины. После него был «Фиат», с которым хлопот было ещё больше. Зато Кузьма любит ремонтировать автомобиль, ездить на большой скорости.

В 1996 году Кузьма принял участие в программе «Бомба». Это была дань моде и стремление к популярности, но в итоге все — и зрители, и Кузьма — поняли, что это совсем ненормальное занятие для «Скрябинцев».

2000 - 2015

История жизни Андрея дальнейшем была тесно связаны с группой «Скрябін». В 2000 году Андрей становится ведущим собственного хит-парада «Горячая семерка», который просуществовал до 2002 года.

Тогда в 2000-м Кузьма поссорился с Ростиславом. Прошёл слух о распаде «Скрябіна». После того Андрей начал набирать обороты в популярности, а Рой начал заниматься в основном административными делами группы. Отношения между ними охладели.

В 2002 году по инициативе Андрея (как он сам сказал в 2005 году на канале М1), Ростик был изгнан из группы, а через год группу покинул и Шура. «Прогнал всех тех бездельников» — скажет Кузьма.

Примерно с 2003 года Кузьменко работает как ведущий программы «Шанс» и «Шейканемо» вместе с певицей Натальей Могилевской. С тех пор Андрей берет все рычаги управления проектом «Скрябін» на себя, начинает творить совсем другую музыку, чем раньше. Очевидными стали изменения в его взглядах и идеях — это становится заметным в его словах на интервью.

В 2004 году во время Оранжевой революции, Кузьма получил массу обвинений (в том числе от Ростика, Шуры, а также Андрея Пидлужного (последний после этого покинул группу)) за выступление на концерте тогдашние провластные силы.

В 2006 году Кузьменко проявляет себя как талантливый писатель после издания его собственной книги-автобиографии «Я, Победа и Берлин». Она имела бешеную популярность, несколько раз переиздавалась.

Сейчас Андрей Кузьменко живёт и работает в Киеве.

В 2008 году создал группу «Пающие трусы».

В 2009 году стал "первой учительницей" группы "DZIDZIO"

1 февраля 2015 года, за день до гибели, Кузьма Скрябин презентовал новый клип на песню «Дельфины». Видео появилось на официальном канале певца на YouTube.

До последних дней своей жизни Андрей Кузьменко жил и работал в Киеве.

Смерть

2 февраля 2015 года около 8:20 в Криворожском районе Днепропетровской области возле села Лозоватка на 86 км трассы «Кривой Рог — Кировоград» Н-23 произошло столкновение автомобиля Toyota Sequoia, за рулём которого находился певец, с грузовым автомобилем ГАЗ-53, перевозившим молоко. Андрей Кузьменко погиб на месте происшествия от полученных травм. Певец возвращался в Киев из города Кривой Рог, где 1 февраля 2015 года проходил концерт, посвящённый 25-летию группы «Скрябин».
_____________________________________________________________________________________________________
Народився 17 серпня 1968 року у місті Самбір, хоча дитинство та шкільні роки провів у Новояворівську. Мати Андрія — викладач музики, батько — інженер. Був єдиною дитиною в сім'ї, має двоюрідну сестру Тетяну і двоюрідних братів — Михайла і Ярослава. За словами самого Кузьми, з дитинства він був «козирним чуваком». Формування особистості проходило під впливом мами. Він частенько згадує, як з дитинства (з першого класу) мати «гумовим тапочком заганяла його в музичну школу», яку він закінчив по класу фортепіано.
У дитинстві Кузьма мріяв стати водієм сміттєвоза. «Романтично!» — зізнався він. Перший прояв творчої особистості Кузьми відбувся в три роки, коли він вийшов на сцену в дитячому садочку, для того, щоб розповісти віршик, «пошукав очима маму, і, не знайшовши її, розплакався». Була ще одна історія: „Коли я був маленьким, мені було десь 3 рочки, батьки зробили мені з фанери «електрогітару». Я тільки одну пісню співав. Це була «Червона рута». Тоді це був дикий шлягер, як і зараз“.
Першим поштовхом до меломанії була пісня «The Beatles» «Lady Madonna», яку Кузьма почув на збірнику зарубіжної естради у 1979 році, коли йому було 10 років: „Я не знав, що її виконують Бітли, — згадує Кузьма, — я прочитав назву на конверті значно пізніше. Мене здивувало інше: наскільки простою виявилася музика і наскільки сильно вона «вставляла»… Я зробив електрогітару з фанери, розмалював, як має бути, і почав лабати на ній… Зігравши цю мелодію на своєму піаніно, я відчув такий душевний підйом, що почав придумувати мелодії сам. Я пересвідчився в тому, що кожен може придумати щось таке, що зрозуміють тисячі, мільйони людей. І це досить неважко у технічному плані — потрібно тільки вкласти душу і мізки“.
Протягом останніх років самбірського періоду життя Кузьма захопився музикою «disco», особливо «Boney M». «Я ніколи не відвідував дискотеки і танці, — згадує він, — а сидів вдома і затирав свої платівки».
Потім батьки переїхали в Новояворівськ — маленьке індустріальне містечко, недалеко від Львова. Тут мати влаштувалася вчителькою в музичну школу, де викладала гру на фортепіано.
Кузьму влаштували в школу № 1 з поглибленим вивченням англійської мови. У той час Кузьма відкрив для себе річ, яка і зараз займає важливе місце в його житті: польське радіо і телебачення. Вільно володіючи польською мовою, Кузьма міг цілими днями слухати найсучаснішу музику і дивитись польські телепрограми. Це захоплення не зникло — у Києві він встановив супутникову антену для того, щоб дивитися «Polsat 2». Сьогодні для Кузьми немає кращого відпочинку, ніж у суботу ввечері подивитись польське телебачення.
Змінилося дещо й у характері Кузьми. „Звичайно, я був егоїстом, тому що належав до категорії «єдина дитина в сім'ї». Як це не дивно, але в школі до 8 класу вчився нормально, але потім планка дала тріщину і я з'їхав… Із задоволенням згадую про те, що ми тоді почали грати музику“.
1980—1990
У 1983 році Кузьма почув по третій програмі польського радіо передачу «Уся ця доля», де прозвучала шотландська група the EXPLOITED, яка захопила його і назавжди змусила полюбити панк-музику. Кузьма говорить, що ця музика увімкнула в ньому зовсім іншу людину. Він став танцювати, ходити на дискотеки і розповсюджувати панк серед молоді. Так з'явилася група «Ланцюгова реакція». Для репетицій групи використовувався актовий зал школи, де вчився Кузьма. Завуч — добряга дав їм від нього ключі.
Група грала на танцях — у той час це було модно, коли на танцях грала жива група. Співали українською, англійською та російською мовами. Кузьма мав шалену популярність у школі, граючи на дискотеках. Хоча сам Кузьма весь час говорить: «Ми не були панками, ми панкували!».
Ламаючи саморобні «весла», зварйовані та злі хлопці висловлювали свій протест проти несправедливостей світу. «За нами слідкувала міліція, адже більшість часу ми записували панківські альбоми, причому кожний раз нові».
Займаючись панком-музикою, Кузьма поступово захопився стилем «нью-романтік», який саме в той час став надзвичайно популярним. З'явилась велика кількість польських груп, які грали саме в цьому стилі, і разом з всесвітньо відомими «Depeche Mode», THE CURE, Alphaville, ULTRAVOX ввели юного Кузьму у світ неоромантики. «У 1982 році, — каже Кузьма, — я вважав себе єдиним на весь Радянський Союз, хто слухав групу Depeche Mode.»
У 1985 році Кузьма закінчив школу і, мріючи стати лікарем-неврологом, намагався вступити у Львівський Медінститут, але це йому не вдалося через деякі особисті причини.
Вже через рік Кузьма познайомився з Володимиром Шкондою, з яким мав подібні смаки. Спочатку вони тільки слухали музику, а пізніше почали її грати. Володя був гітаристом, Кузьма грав на піаніно. Цю «групу» Кузьма вважає першим етапом появи СКРЯБІНА.
У 1987 році, після повернення з армії, Кузьму погодились перевести до міста Львова на … факультет стоматології. За навчання необхідно було заплатити, а потрібної суми в Кузьми не було. Це відбило в нього усіляке бажання займатися медициною, тому що стоматологія була йому нецікавою. Але через наполегливі вимоги батьків Кузьма все-таки продовжував навчання. Мати Кузьми, яка була найближчим радником, завжди вважала, що в її сина велике майбутнє в медичній справі. Але Кузьма не переставав займатися музикою… «Я навіть на перші курси інституту ходив з нормальною панківською зачіскою і ховав це все під бейзболкою».
У 1987 році він написав пісні «Lucky Now» (у ній підспівує його двоюрідний чи троюрідний брат, у той час він був ще маленьким хлопчиком), «Brother», «Так То Вже Є». У Кузьми були свіжі знання англійської мови, тому більшість пісень писалися англійською мовою, а потім, у залежності від необхідності, їх перекладали на українську мову. Головним критиком Кузьми була знову ж таки мати, до якої він прислухався в будь-якій справі.
„Ми в школі співали на танцях. І незалежно створювали свою ЛАНЦЮГОВУ РЕАКЦІЮ, ми займались у другу зміну. І друга зміна практично не мала можливості проводити уроки, тому що в нас замість колонок були так звані «матюкальники», які висіли на стовпах. Змолоду дуже голосно грали, і коли до них підключали гітару, вона давала такий струнний звук, як з відра. Для панків це була просто фантастика! До цього ж стовпчика був підключений і вокал. Це був 1987-й рік…“
1988—1989 рр. — час, коли в Новояворівську групою «Наша контора» була заснована андеграундна студія «Sпати». Сюди вступили Кузьма й Ігор Яцишин, які разом складали групу «Ланцюгова реакція» і продовжували грати «хардкор-панк». Спочатку грали в тому самому Палаці культури на поверх вище, тому що були відомою групою, але коли взяли, що «недолітки лабають класний музон», перейшли в «Нашу контору».
Тоді Кузьма грав музику для танців. Розшифрували слова «Sпати» як «Студія патологічної тиші» — це також придумав Кузьма.
Невдовзі Кузьма брав участь в діяльності груп АСОЦІАЦІЯ ДЖЕНТЛЬМЕНІВ, УКО, ТРУНА, DEATH TIME BOYS, РЕАНІМАЦІЯ. Він грав на гітарі, співав, був одночасно автором музики, текстів і обличчям усіх цих груп. Отут і з'явилися люди, які зіграли важливу роль у формуванні «Скрябіна»: Андрій «К'юр» Штурма, Славко Пономарьов, Олександр Скрябін та інші. Також існували і сольні проекти Кузьми в стилях «психоделік» і «нью-романтік». У той час були створені пісні «Душа і плоть», «Love Me To Death», «Ліза»(«Олля»), «Texas Song» тощо.
Отже, 30 червня 1989 року була записана перша пісня проекту, у який входили Кузьма, Рой і Шура, через декілька днів назвався «Скрябін». Але через те, що Ростика в грудні 1989 року забрали в армію «Скрябін» як група перетворився у щось абстрактне. Тоді команда студії «Sпати», яка називалась «Сидіння разом», поїхала на фестиваль «Вивих», що проходив у Львові. Все, що розповів Ростик про склад команди: „Щодо «Сидіння разом» — думаю, що там були Кузьма, Скряба, Шура, Паламар (Славік Пономарьов), Андрій Гула і, може, ще Либа Миросик…“ Там Кузьма виступав під іменем Андрій Кілл, ця назва була використана у 1990 році на «Червоній руті» в Запоріжжі. Цей період у житті Кузьми — час тяжких «даунів» і великих втрат, коли вмирали близькі йому люди і не сприймалася його музика. З виходом альбому «Violator» групи DEPECHE MODE, Кузьма остаточно визначається зі стилем, якому він присвятить себе. Отже, останньою любов'ю Кузми в музиці були DEPECHE MODE і THE CURE.
1990—2000
У 1993 році Кузьма розрахувався з медінститутом. На «Победі» (до речі, «Побед» було три, першу купили в 1991 році) Кузьма то сам, то з Роєм і з Шурою подорожував до Німеччини. Таке життя продовжувалося до 1995 року.
Перший раз Кузьма поїхав до Берліну в складі делегації українських музикантів на фестиваль «Berlin Independence Days».
У 1994 році Кузьма одружився на Світлані — дівчині, яка вчилась з ним у паралельних класах, і яка колись захистила його бажання піти в музику перед його ж батьками. Світлана — художниця і Кузьма є найбільшим шанувальником її таланту. Але в тому ж році він змушений був покинути дружину і переїхати з Роєм (Ростислав Домішевський) і Шурою (Сергій Гєра) до Києва. «Довго я звикав, у мене були депресії, 2 рази на місяць я їздив додому.» — розповідає Кузьма. Але, отримавши власну квартиру в столиці, насолодившись успіхом нещодавно записаного альбому «Птахи» і встановивши антену «Polsat», Кузьма заспокоївся і навіть почав втягуватись в активне життя київських музичних тусовок. Незабаром Світлана теж переїхала до столиці і сімейне життя продовжилось.
Подейкують, що колись Кузьмі хотілось бути журналістом. На запитання, наскільки це йому вдалося, він відповів: «Ні. Я дуже радий, що вчасно зміг зупинитись і подивитися на себе зі сторони. Хоча й зараз я працюю в деяких журналах, щоправда, під псевдонімом».
«Я не поет, — сказав Кузьма, — Ростик — поет, а я — так, текстовик». Кузьма впевнений, що музика має писатися першою, а вже потім під неї мають писатися слова. «Написати музику на слова — це теж саме, що зшити костюм, а вже потім народити під нього людину!».
Захоплення Кузьми — велосипеди і машини. Кузьма придбав собі нормальний байк, про який він мріяв ще з дитинства. Поки в Кузьми був «Фольцваген», його можна було побачити цілими днями за ремонтом машини. Потім нього був «Фіат», з яким клопоту було ще більше. Зате Кузьма дуже полюбляє, ремонтувати автомобіль, їздити на великій швидкості.
У 1996 році Кузьма взяв участь в програмі «Бомба». Це була данина моді і прагнення до популярності, але зрештою всі — і глядачі, і Кузьма — зрозуміли, що це зовсім ненормальне заняття для «скрябінців».
У 1997 році, 13 вересня, у нього і його дружини Світлани народилась донька, яку назвали Марією-Барбарою.
2000—2010
Історія життя Андрія надалі була тісно пов'язані з групою Скрябін. У 2000 році Андрій стає ведучим власного хіт-параду «Гаряча сімка», який проіснував до 2002 року.
Тоді у 2000-му Кузьма посварився з Ростиком. Промайнула чутка про розпад Скрябіна. Після того Андрій почав набирати оборотів у популярності, а Рой почав займатися в основному адміністративними справами групи. Стосунки між ними охололи.
У 2002 році з ініціативи Андрія (як він сам сказав у 2005 році на каналі М1), Ростик був вигнаний з групи, а через рік групу покинув і Шура. «Я повиганяв усіх тих нероб» — скаже Кузьма.
Приблизно з 2003 року Кузьменко працює як ведучий програми «Шанс» і «Шейканемо» разом зі співачкою Наталею Могилевською. З того часу Андрій бере усі важелі керування проектом Скрябін на себе, починає творити зовсім іншу музику, ніж досі. Очевидними стали зміни у його поглядах та ідеях — це стає помітним у його словах на інтерв'ю.
У 2004 роцi під час Помаранчевої революції, Кузьма отримав масу звинувачень (у тому числі від Ростика, Шури, а також Андрія Підлужного (останній після цього покинув групу))за виступ на концерті за тогочасні провладні сили.
У 2006 році Кузьменко проявляє себе як талановитий письменник після видання його власної книги-автобіографії «Я, Побєда і Берлін». Вона мала шалену популярність, кілька разів перевидавалась.
Зараз Андрій Кузьменко живе і працює в Києві.
2009 року створив гурт «Пающіє труси».Народився 17 серпня 1968 року у місті Самбір, хоча дитинство та шкільні роки провів у Новояворівську. За словами самого Кузьми, з дитинства він був «козирним чуваком». Формування особистості проходило під впливом мами. Він частенько згадує, як з дитинства (з першого класу) мати «гумовим тапочком заганяла його в музичну школу», яку він закінчив по класу фортепіано. Першим поштовхом до меломанії була пісня «The Beatles» «Lady Madonna», яку Кузьма почув на збірнику зарубіжної естради у 1979 році, коли йому було 10 років: „Я не знав, що її виконують Бітли, — згадує Кузьма, — я прочитав назву на конверті значно пізніше. Мене здивувало інше: наскільки простою виявилася музика і наскільки сильно вона «вставляла»… Я зробив електрогітару з фанери, розмалював, як має бути, і почав лабати на ній… Зігравши цю мелодію на своєму піаніно, я відчув такий душевний підйом, що почав придумувати мелодії сам. Я пересвідчився в тому, що кожен може придумати щось таке, що зрозуміють тисячі, мільйони людей. І це досить неважко у технічному плані — потрібно тільки вкласти душу і мізки“.

У 1985 році Кузьма закінчив школу і, мріючи стати лікарем-неврологом, намагався вступити у Львівський Медінститут, але це йому не вдалося через деякі особисті причини. У 1987 році, після повернення з армії, Кузьму погодились перевести до міста Львова на … факультет стоматології. За навчання необхідно було заплатити, а потрібної суми в Кузьми не було. Це відбило в нього усіляке бажання займатися медициною, тому що стоматологія була йому нецікавою. Але через наполегливі вимоги батьків Кузьма все-таки продовжував навчання. Мати Кузьми, яка була найближчим радником, завжди вважала, що в її сина велике майбутнє в медичній справі. Але Кузьма не переставав займатися музикою… «Я навіть на перші курси інституту ходив з нормальною панківською зачіскою і ховав це все під бейзболкою».

У 1993 році Кузьма розрахувався з медінститутом. На «Победі» (до речі, «Побед» було три, першу купили в 1991 році) Кузьма то сам, то з Роєм і з Шурою подорожував до Німеччини. Таке життя продовжувалося до 1995 року.
Перший раз Кузьма поїхав до Берліну в складі делегації українських музикантів на фестиваль «Berlin Independence Days».

У 2006 році Кузьменко проявляє себе як талановитий письменник після видання його власної книги-автобіографії «Я, Побєда і Берлін». Вона мала шалену популярність, кілька разів перевидавалась.
Наприкінці січня 2014 року записав пісню присвячену подіям Євромайдану, зауваживши, що він підтримує людей на Майдані, але не опозицію. Протягом 2014 року допомагав військовим та пораненим у зоні АТО на сході України.

У жовтні 2014 запустив власне інтернет-радіо під назвою «S.R.A.K.A.—Своє Радіо Андрія КузьменкА», у якому, за його словами, грала музика, яку він слухав в машині.

Напередодні смерті дав досить скандальні інтерв'ю з критикою влади.
Загибель

2 лютого 2015 року близько 8:20 (за твердженням концертного техніка гурту «Скрябін» Ю. Лисяка це сталося близько 7:00) загинув у автокатастрофі біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. Того ж дня прес-служба департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України повідомила, що, за попередніми даними, на 86 км траси «Кривий Ріг — Кіровоград» відбулося зіткнення позашляховика Toyota Sequoia, за кермом якого знаходився співак, та молоковоза ГАЗ-53. Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці. Кузьменко повертався з Кривого Рогу, де напередодні його гурт дав концерт. Очевидець повідомив, що бачив, як на великій швидкості у місці закруглення дороги джип музиканта виїхав на зустрічну смугу і врізався у бік цистерни, зауваживши, що на трасі була ожеледь, і що автомобілі намагалися роз'їхатися. У фатальній ДТП постраждали також дві жінки — пасажирки автівки Кузьменка та молоковоза відповідно; їх доправили до криворізьких лікарень № 2 та № 9 відповідно. Водій молоковоза протягом усього часу слідчих дій перебував на місці ДТП. Координати 86 км траси «Кривий Ріг — Кіровоград»: 48°03′44″ пн. ш. 33°13′25″ сх. д.

Прощання
Андрія відспівували 5 лютого 2015 року у Преображенській церкві Львова. Поховали музиканта в родинному склепі на кладовищі у Брюховичах.