Лучшие книги Анатолия Димарова

В романе "И будут люди" А.Димаров рисует события, развернувшиеся на Полтавщине в первое десятилетие Советской власти на Украине. На примерах сложной судьбы батрака Василя Ганжи, ставшего в годы революции большевиком, комсомольца-вожака Володи Твердохлеба и других, на фоне жесточайшей классовой борьбы автор сумел показать рост самосознания бедноты и утверждение нового в жизни украинского села. Роман написан ярко, художественно, вдохновенно.

Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився у творах письменника, зокрема й у захоплюючих книжках для дітей.

В автобіографічних творах «На коні й під конем» і «Блакитна дитина» розповідається про дітлахів передвоєнних років. Ось уже кілька поколінь читачів радіють і сумують, ростуть і дорослішають разом із головним героєм Толиком. І якщо на перших сторінках книжки вони знайомляться із звичайним маленьким хлопчиком, в міру слухняним, в міру бешкетним, то розлучаються вже з солдатом, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть. Ця правдива і неймовірно лірична історія, часом весела, часом сумна, безперечно, буде цікава кожному читачеві, спонукаючи до осмислення життя.

В романе А.Димарова ИДОЛ читатель встретится с новыми героями писателя, увидит, как и в тех семьях, где родители трудолюбивые, заботливые, честные люди, порою вырастают черствые, себялюбивые, грубые дети — "идолы", лишенные душевной щедрости, отзывчивости к окружающим их людям. О том, к каким печальным последствиям приводит слепая, эгоистическая любовь матери к своим детям, сколько зла причиняет неправильное воспитание ребенка в семье, чрезмерная опека над ним с самых ранних лет, и рассказывается в этой книге.

«Блакитна дитина» Анатолія Дімарова – сповнена яскравого гумору повість про різноманітні пригоди хлопчика-школяра.

Анатолий Димаров — известный украинский писатель, лауреат Государственной премии имени Т.Г.Шевченко, ему принадлежат многие романы и повести, давно получившие признание широкого читателя.
«Поселковые истории» — это серия небольших повестей, в которых автор своеобразно и остро ставит ряд морально-этических проблем нашей жизни.

Анатолий Димаров - украинский прозаик, участник Великой Отечественной войны. Его произведения - повесть "Сын капитана", роман "Его семья" - хорошо известны советским читателям.
В 1972 году в издательстве "Советский писатель" вышла первая книга - "И будут люди" - задуманной автором трилогии. Она посвящена событиям гражданской войны, борьбе украинского народа за установление советской власти.
БОЛЬ И ГНЕВ - вторая книга трилогии.
Действие в ней происходит в грозные годы Великой Отечественной войны, автором прослеживается судьбы тех же героев, с которыми читатель познакомился в первой книге.

У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, Голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть?

Роман Анатолия Димарова «Его семья» рассказывает о том, как двое молодых людей пытались построить семью, как ошибочные, мещанские взгляды на роль женщины в нашем обществе привели к ее распаду, какими мучительными путями поисков, раздумий, внутренней борьбы приходят герои к правильному решению.

У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.

До нової книги класика української літератури ввійшли його твори останніх років, у яких А. Дімаров потверджує свою репутацію неперевершеного оповідача, що віртуозно поєднує трагічне й комічне, оркеструє повістування лірикою й сатирою.

Повесть А.Димарова, лауреата Государственной премии Украинской ССР им. Т.Г.Шевченко, рассказывает о том, как мужают и закаляются вчерашние школьники, чья юность совпала с началом Великой Отечественной войны.

Фантастична книга відомого українського письменника про дітей двадцять п’ятого століття. Прагнучи пригод, школярі потрапляють у безмежжя минулого і майбутнього, на них чекають неймовірні випробування й несподівані небезпеки. Уже кілька поколінь юних читачів захоплюються пригодницькими подіями, змальованими в повістях «Друга планета» і «Три грані часу».
Для молодшого і середнього і шкільного віку.

В основі роману Чорний ворон лягла правдива історія з життя українця Григорія Нудьги, колишнього колимського в'язня, з яким Анатолій Дімаров заприятелював ще у Львові.

У творах відомого українського радянського письменника йдеться про життя та долі людей двох сіл на Полтавщині: Рогозівки під час Великої вітчизняної війни та Малого Тікача в повоєнні роки

Книга спогадів відомого українського письменника Анатолія Дімарова (1922 - 2014).
Перший том. Частини І-ІІ.

Повесть про альпиниста и геолога необычной судьбы — Анатолия Скригитиля, который в экстремальных жизненных условиях проявил большое мужество и самообладание, повторив, собственно, подвиг Мересьева.

Произведение это — автобиографическое, имеет двойной сюжет. Автор в нем — вторая действующее лицо.

Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). Автор творів про голодомор 1932—1933 років та масові репресії в Україні. Ця книжка вміщує найяскравіші твори класика з доробку останніх років, в яких автор об’єктивно переказує події життя, вчинки або навіть жести героїв. Твори для дітей, як-от «Пригоди Ледащика», «Про хлопчика, який не хотів їсти», щирі й реальні. Оповідання «Для чого людині серце» — про дерев’яних чоловічків без сердець, позбавлених будь-яких емоцій. Отримавши серце, байдужий до всього чоловічок навіть жертвує власним життям задля порятунку хлопчика, який замерзає в лісі. Автор наголошує, що лише серце вирізняє Людину від дерев’яного чоловічка, лише серце — справжнє багатство людської душі.