Павел Скоропадский — об авторе

Оценка условная. Я не знаю, как оценивать мемуарный труд германского прихвостня гетмана Скоропадского. Не сложилось у него на родине, пришлось к немцам тикать. Википедия нам услужливо сообщает, что помер он в 1945 году не где-нибудь, а в Мюнхене [любимом городе Гитлера], от англо-американских бомб, и себя гетман службой фашистам не замарал. Сложно поверить в последнее. Белоэмигрант Деникин тоже вроде как не запятнал себя связями с фашистами сидя во Франции, а потом выяснилось, что-таки с власовцами-то он был в любвеобильных отношениях, да и что-то там про Красный крест и Женевскую конвенцию врал, нагоняя тень на плетень на Советскую власть. Думаю, что и Павло Скоропадского в Германии тоже не бесплатно держали. Это к слову об авторитетности автора.

Первое, что бросается в глаза при чтении…

В українській історії – Павло Петрович Скоропадський, як мінімум, культова особистість. З одного боку, дуже довгий час його ім’я було табуйоване як радянськими істориками, так і істориками націоналістичної школи, і згадувалося, скоріше, у ненависних пасаж та статтях. Варто визнати, що й зараз, наша історія, писана під кутом зору УЦР та пізнішої Директорії, не сприймає гетьмана. Але факт залишається фактом: гетьман України репрезентував нову течію української політичної думки, ціла епоха та ціла плеяда діячів в еміграції носить його ім’я – скоропадівська, або більш популярне гетьманська.

Павло Скоропадський скоріше був людиною двох культур – української і російської. - Ярослав Пеленський

Саме під цим беззаперечним фактом і варто вести, як виклад історії доби Другого Гетьманату, так і…