До йони часом здається, що в кита безодню світло прозміїться вниз крізь вус, - і почуєш: чайки, мов голодні ангели, кричать аж поки змусять табуни сардин, макрелей розчинитись в піні, і прибій почуєш, і вітрило, і як хтось кричить. час від часу злине запах піній, мов нагадування лиш на мить. не забудеться провина ні одна…