Александр Корешков — новинки

Новий пригодницький комікс від автора СЕРЕД ОВЕЦЬ – Олександра Корешкова.
Кур’єр це незвичний хлопець, який володіє надздібністю – довозити будь що і будь куди. Без зайвих запитань, бо він взагалі ніколи не розмовляє.
Цей парубок може викрутитися з будь-якої халепи, адже він не самий – на допомогу в скрутну годину йому приходить альтер-его – скажений рудобородий

Комікс «Загублені» створений ГС «Чорнобильський інститут досліджень і розвитку» в рамках інформаційної кампанії з радіаційної обізнаності та контролю «КРОК до безпеки», реалізація якої стала можливою за підтримки Державного департаменту Сполучених Штатів завдяки угодам між урядом України та урядом США про ліквідацію ядерної зброї та утилізацію небезпечних радіоактивних відходів.

Впровадженню кампанії передувало внесення змін до законодавства України, які гарантують відсутність кримінальної відповідальності за добровільне повідомлення про знайдені джерела іонізуючого випромінювання. Пом’якшення законодавства спростило процес здачі ДІВ, але мало активізувало сам процес, оскільки громадяни України не були поінформовані про небезпеку володіння джерелами іонізуючого випромінювання та про законодавчі зміни. Тому головна мета проєкту «КРОК до безпеки»— це інформування громадян про наслідки володіння радіоактивними матеріалами та ДІВ, засвоєння простих і дієвих правил поведінки в разі контакту з ними чи їх виявлення, формування проактивної позиції для повідомлення державним органам влади та рятувальним службам про джерела іонізуючого випромінювання.

Тільки спільними зусиллями ми зробимо наш світ безпечнішим та підвищимо техногенну радіаційну безпеку

Щось клацнуло у світовому порядку, і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують, під іншим кутом. Що таке: "страх бути людиною"? Як це "бачити кривду і мовчати"? Коли ми перетворюємось на наших катів?
Таких складних питань цураєшся до останнього. То, може, краще буде їз розгянути на прикладі одного пса, що живе у світі тотального страху, брехні і жадібності? Живе, немов вівця серед овець…

Довгоочікуваний четвертий випуск похмурої і такої, на жаль, реалістичної для нас історії «Серед Овець». Кривава подорож головного героя в тоталітарному суспільстві не закінчується, вона лише розпочалася…

Щось клацнуло у світовому порядку і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують під іншим кутом. Що таке «страх бути людиною»? Як це «бачити кривду і мовчати»? Коли ми перетворюємось на наших катів?

Таких складних питань цураєшся до останнього. То, може, краще буде їх розглянути на прикладі одного пса що живе у світі тотального страху, брехні і жадібності? Живе немов вівця серед овець…

Захар Беркут: Легенда - сучасна графічна інтерпретація старовинної легенди, пріквел, до одного з кращих творів Івана Франка “Захар Беркут” 1883 року, авторитетного українського коміксиста Олександра Корешкова, автора коміксів “Серед овець” та "Колодроїд".

Автор зачипає одвічну тему життя та смерті через призму продавніх вірувань українського народу змальовуючи свій погляд на легенду, яку головний герой Захар Беркут тухольський старійшина, згадує в оригінальному творі Івана Франка, про Сторож каменя, головного захисника Тухольского народу, який допоміг зупинити нашестя монголів на тухольські землі.

Фрагмент легенди з оригінального твору Захар Беркут (Іван Франко, 1889 р.):

… А про той камінь, про нашого Сторожа, я вам оповім, що чув від батька. Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах. То тут, де тепер наша Тухля, стояло велике озеро; сеся кітловина була ще зовсім замкнена, і тілько через верх текла вода. Озеро се було закляте: в нім не було нічого живого, ні рибки, ні хробачка; а котра звірина напилася з нього, мусила згинути; а пташина, що хотіла перелетіти понад нього, мусила впасти в воду і втопитися. Озеро було під опікою Морани, богині смерті. Але раз сталося, що цар велетнів посварився з Мораною і, щоб зробити їй наперекір, ударив своїм чародійським молотом о скалу і розвалив стіну, так що вся вода з заклятого озера виплила і стратила свою дивну силу. Ціла околиця раптом ожила; дно озера зробилося плодючою долиною і зазеленілося буйними травами та цвітами; в потоці завелися риби, поміж камінням усяка гадь, у лісах звірина, в повітрі птиця. За те розлютилася Морана, бо вона не любить нічого живого, і закляла царя велетнів у отсей камінь

У коміксі від Олександра Корешкова «Колодроїд» уважні читачі знайдуть чимало натяків та алюзій, впізнають несподіваних персонажів та згадають низку повчальних історій. Але в цій подорожі робота з вічним елементом живлення крізь жорстокий постапокаліптичний світ, у всіх його карколомних пригодах ховається ще одна, значно глибша таємниця, що зрештою виявиться такою знайомою...

Перша книга одного із найкращих українських коміксів “Серед овець”, в який увійшли три перші випуски серії та нова міні-історія.

Щось клацнуло у світовому порядку і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують під іншим кутом. Шо таке “страх бути людиною”? Як це “бачити кривду і мовчати”? Коли ми перетворюємось на наши катів?

Таких складних питань цураєшся до останнього . То, може, краще буде їз розгянути на прикладі одного пса що живе у світі тотального страху, брехні і жадібності? Живе немов вівця серед овець…

Перша книга одного із найкращих українських коміксів “Серед овець”, в який увійшли три перші випуски серії та нова міні-історія.

Щось клацнуло у світовому порядку і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують під іншим кутом. Шо таке “страх бути людиною”? Як це “бачити кривду і мовчати”? Коли ми перетворюємось на наши катів?

Таких складних питань цураєшся до останнього . То, може, краще буде їз розгянути на прикладі одного пса що живе у світі тотального страху, брехні і жадібності? Живе немов вівця серед овець…

Щось клацнуло у світовому порядку, і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують, під іншим кутом. Що таке: “страх бути людиною”? Як це “бачити кривду і мовчати”? Коли ми перетворюємось на наших катів?

Таких складних питань цураєшся до останнього. То, може, краще буде їз розгянути на прикладі одного пса, що живе у світі тотального страху, брехні і жадібності? Живе, немов вівця серед овець…