8 декабря Верховная Рада приняла правительственный закон о внесении изменений к некоторым законам относительно ограничения доступа на украинский рынок иностранной печатной продукции антиукраинского содержания (№ 5114).
Предложенными изменениями в Закон “Об издательском деле” дополняется статьей 28-1 "Ввоз с территории государства-агрессора, временно оккупированной территории Украины издательской продукции, которая может быть распространена на территории Украины".
Дальше...
Киев после смены власти в начале 2014 года неоднократно принимал меры, призванные не допустить поступления в информационное поле страны продукции из России. В марте украинские парламентарии запретили трансляцию всех российских фильмов, произведенных или впервые обнародованных в РФ после 1 января 2014 года
Доводимо до відома громадян, а також до субєктів зовнішньо-економічної діяльності, діяльність яких повязана з переміщенням через митний кордон України книжкових видань, з метою запобігання застосуванню до громадян України методів інформаційної війни та дезінформації, розповсюдження ідеології людиноненависництва, фашизму, ксенофобії і сепаратизму, зупинення посягань на територіальну цілісність та визначений Конституцією України державний устрій, надаємо список видань заборонених до ввезення на митну територію України.
Зважаючи на потужність російської пропаганди, направленої проти України і українців, перелік українофобських книг може поповнюватись новими назвами.
Ранее Украина запретила показ на территории страны почти 400 российских фильмов и сериалов. Как поясняли в Киеве, эти фильмы и сериалы относятся к произведениям, которые «популяризируют органы государства-агрессора», под которым в Киеве подразумевают Россию.
Кроме того, 8 августа Министерство культуры Украины обнародовало список деятелей культуры, которые признаны угрожающими безопасности страны. В перечне 14 фамилий, в том числе певцы Григорий Лепс, Иосиф Кобзон, Олег Газманов, Николай Расторгуев, певица Валерия, актеры Михаил Боярский, Сергей Безруков, Михаил Пореченков, Иван Охлобыстин и Жерар Депардье.
Свернуть
Ветка комментариев
Методичні матеріали Українського інституту національної пам'яті до 70-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України
І. Термінологічні зауваги
термін «вигнання нацистських окупантів із України» замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників».
Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, тільки опинилася під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу.
СРСР ставив за мету не визволення Українського народу, а повернення його до складу радянської імперії. Волю і свободу Український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року, визволення України відбулося тільки з розпадом Радянського Союзу.
2. Попри певну історичність використання сполучення «фашистські загарбники», зокрема у радянській пресі тих часів, науково більш коректним є використання терміну «нацистські окупанти».
3. Також рекомендуємо відмовитися від використання сталінського пропагандистського терміну «Велика Вітчизняна війна», замінивши його історично коректним – «Друга світова війна».
ІІ. Ключові повідомлення коммеморативних (пам’ятних) заходів
2. Акцент на вшанування не міфічного «радянського народу-переможця», а кожного, хто боровся проти поневолювачів.
3. Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й в лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Ми маємо пам’ятати усіх.
6. Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.
7. Вигнання нацистів стало вагомим кроком до здобуття Україною Незалежності.
8. Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.
ІІІ. Історична довідка
Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим і радянські війська з вини його командування:
1.На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням (польовими військкоматами) місцеве населення – яке кидали у бій непідготовленим, необмундированим та неозброєним, що можна розглядати як свідому спробу знищення українського населення.
2. Українські армійські частини Радянської армії у 1943-44 рр. використовувалися в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА.
3. В очищеному від німців Криму у 1944 році радянською владою будо здійснено низку депортацій, зокрема повністю виселено до Середньої Азії кримських татар (180 тис.).
4. Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни, масові репресії продовжувалися до самої смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано понад 200 тис. осіб.
5. Внаслідок організованого голоду у 1946-47 рр. в Україні загинуло до 1 млн. осіб.