4 Продовження пригод наших старих друзів - звірят з Лісової школи

Всеволод Нестайко... Згадуючи цього чудового дитячого письменника, декілька поколінь українців радісно посміхаються, бо знов мимоволі опиняються у своєму дитинстві, коли хотілося вірити в дива, любити кожну секунду омріяного літа і ділитися своїм щастям з друзями. Книжки Нестайка невимовно казкові, від них віє справжніми дивами. А ще ці книги сповнені добротою, щирою дружбою, відвагою. Їх хочеться читати і дітям, і їх батькам.
Проте повість „Загадковий Яшка” здивувала бідністю сюжету і якоюсь вимушеністю, повторюваністю персонажів... Ще й дуже неочікуваною була фраза Діда Мороза: „Зрівнялівка вже в нас була. Бачиш, до чого довела! Маємо перебудову: геть усе розвалили – будуємо знову”. Ну до чого у дитячій книжці такі політичні сентенції? Якось тхне нафталіном від цієї радянщини... Дивно читати таке в творі дитячого письменника, дід та прадід якого були священниками Української Греко-католицької Церкви, батько якого під час Першої світової війни був українським січовим стрільцем, за що його в 1933 році заарештували чекісти і згнобили в концентраційному таборі. Колись читала, що в „Тореадорах з Васюківки” багатенько реверансів тогочасній соціалістичній дійності. Навіть прийшлося нову редакцію цієї книги видавати вже за часів незалежної України. А збірка оповідань „Це було в Києві”? То ж просто гімн комунізму та „спасительці” Росії! Жаль, що червоним злодіям вдалося „перевиховати” в „радянську людину” нащадка такого волелюбного українського роду...
„Сонячний зайчик і Сонячний вовк” сподобався своїми карколомними пригодами, звичною боротьбою добра зі злом, справжньою дружбою та відсутністю політики. Добре, що є ще й четвертий том улюблених пригод у Лісовій школі”! Обов’язково прочитаємо і його! Адже так приємно знов і знов зустрічатися зі старими друзями на сторінках добрих книг...