3 Не пішло…

У маленьких містах люди спокійніші, вони наперед знають усе, що з тобою станеться, вони з першого погляду бачать, що ти так нічого й не знайдеш на цих запилених вуличках, між цих старих розстріляних будинків, нічого не знайдеш і знайти не можеш, тому що ти тут чужий, і питання лише в тому, скільки ти витримаєш у своєму готелі, наскільки в тебе вистачить грошей, драпу й консервів, щоб вижити в кривавому готельному просторі, наповненому тяжкими сновидіннями й запахом одеколону.

Не знаю, чому, але не пройшла мені ця книга. Можливо, що аж надто «багацько» від неї очікувала.
А можливо тому, що читала в потязі, траліку( з кінцевої на кінцеву), знову в траліку і в потязі.
Дочитувала вже дома, але не змогла знайти «своє».

Біда цієї літератури в тому, як на мене, що біографії кращих її письменників значно цікавіші за її твори, ну та це справи не стосується.

От ніби Жадан, і якось все одно не те. Не так висвітлено, чи просто не той ракурс.
Або просто книга потрапила не в тому місці і не в той час. … :(

Так буває – там, де тобі було добре й затишно, когось наступного просто роздавить випадковою балкою, яка колись, та мала впасти. І головне, що ніхто не знає – коли.

П.С.
Багацько про залізничний транспорт, вокзал, Схід, спогадів, уточнень, студентів, свободу і життя. Метафори.

Мої головні герої одружуються з принципу й вішаються з почуття протесту, народжують від невміння відмовити й кохають від невміння стриматись.

П.П.С. Чомусь сам «Луганський щоденник» більше зацікавив.
П.П.П.С. Шикарнючі фрази + гарне обрамлення книги + видавництву за мягку політурку та зручність у читанні.