4

От цікаво. Два романи під однією палітуркою, які викликали діаметрально протилежну реакцію.

Завдяки «Босиком в голове» я нарешті зрозумів, що я не люблю психоделічну прозу. У музиці, живописі – будь ласка, але не в літературі. Психоделіка, всі ці «звуки заиндевевших в высоте небесных труб», які обов'язково почуєш, якщо марочку на язик покласти. Уви, сподівання хіппі, що ЛСД – це назавжди, себе не виправдали. Роман – персональне видіння автора, яке мене не зачепило.

Інша справа – «Доклад о Вероятности Эй». Крутизна. Нашарування спостерігачів за спостерігачами за спостерігачами з паралельних світів. Хвороблива нишпорливість і педантична точність описів одного і того самого кілька разів з загадковими змінами сюжетів картин, розташування предметів, дрібних подій. Круто.

бкврм