Новинки Лущик Пётр Михайлович

«Час нескорених» — сьома книга «Галицької саги» — охоплює останні роки Другої світової війни і після неї. Збагнувши, що сподіватися більше ні на кого, галичани самі вирішували свою долю, але шляхи для цього обирали різні. Хтось повірив німецькій пропаганді й записався до дивізії «Галичина», а дехто зрозумів, що єдино правильний шлях — це вступити до лав Української Повстанської Армії. Але перших чекав «бродівський котел», а другим довелося стати до бою з іншим ворогом. На Галичину повернулася радянська влада, яка виявилася не кращою за німецьку: в селах насильно створювали колгоспи, під дулами автоматів відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, на наспіх скликаному соборі ліквідували Українську греко-католицьку церкву. Але у численних криївках, схованих від ворожих очей, залишалися ті, хто не скорився долі.

Усі ці події не оминули й жителів села Перетин...

«Невиправдані надії» — шоста книга «Галицької саги» — охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію — визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них. Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто... Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички. Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин...

П’ята книга «Галицької саги» охоплює події 1934—1939 років, тому так і називається «Ante bellum» («Перед війною»).

Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між «стариками» і молоддю.

Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця…

Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев’ятого року.

«Майбутня сила» — четверта книга «Галицької саги» — охоплює події, що відбувалися у 1929—1934 роках. Після того як, вдавшись до військового перевороту, у 1926 році Начальник Польщі Юзеф Пілсудський повернувся до влади, він запровадив політику санації — оздоровлення. Вона передбачала згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади. Одним з проявів цієї політики стала так звана «пацифікація» — умиротворення українського населення. На всі ці заходи новостворена Організація Українських Націоналістів відповіла терором. Не обійшло це і жителів та вихідців із села Перетин. Одні події вони відчули буквально на собі (пацифікація), про інші — голод на Великій Україні чи прихід до влади Гітлера — тільки чули. І лише незначна частина людей здогадувалась, чим це все може закінчитись. Але вже з’явилась сила, здатна продовжувати боротьбу…

«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923-1928 роках.

15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби...

Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном...

Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..

«Велика війна» — перша книга «Галицької саги», події якої розпочинаються у 1914 році.

У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно й навіть нецікаво. Можливо, єдиним винятком посеред сірої буденщини є протистояння між прихильниками української «Просвіти» та москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший в Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися «принадами» російської окупації та свавіллям «своїх», авст­рійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...

«Тінь незалежності» — друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918—1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...

Петро Лущик (нар. 1963 р.) — український письменник, неодноразовий лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2004, 2014, 2015, 2017). Основною темою його творів є українська історія. Вже декілька років автор співпрацює з видавництвом «Фоліо», де побачили світ його книжки «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Отроки княжича Юрія», «Поміж двох орлів», «Мушкет з лілією», «Настане день, закінчиться війна...», «Манускрипт з минулого». Живе і працює у селі Сопошин Львівської області. 1855 рік, самий розпал Кримської війни. Союзні держави воюють з Росією, проте молодому цісарю Францу Йосифу І якимось чином удається зберігати нейтралітет. Та під час поїздки імперією він дізнається, що у Львові на нього готується замах. Хто бажає йому смерті? Союзні держави чи Росія? Чи, може, поляки з українцями?..Щоб розв’язати це питання, до Львова прибуває столичний лове­лас і дамський підлесник Максиміліан Рутецький, який має українське коріння. Та чи вдасться йому розплутати складний клубок інтриг, зна­йти замовників і врятувати Франца Йосифа?.. Про це читайте в новому романі Петра Лущика.

Новий роман Петра Лущика «Манускрипт з минулого» — це своєрідний «спін-офф» (відгалуження) епопеї про коронування Данила Галицького.

В одному зі спальних районів Львова виявили тіло молодої успішної жінки, яка там не мешкала; наступного дня у далекому селі трагічно загинув чоловік, котрий робив у неї ремонт. Чи пов’язані між собою ці смерті і яке вони мають відношення до того далекого часу, коли княжий Львів уперше став польським?

Розв’язати цей ребус доручено досвідченому слідчому Орестові Гайовому. Разом зі стажером Веніаміном Соколовським та журналісткою Олесею Каштан він крок за кроком наближається до його розгадки. Та чи під силу їм це?..

Петро Лущик народився 1963 року на Львівщині. Закінчив фізичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працює вчителем фізики та інформатики у Сопошинській школі. Лауреат конкурсів «Коронація слова» 2003, 2014, 2015 і 2017 років. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи письменника «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Настане день, закінчиться війна...», «Отроки княжича Юрія», «Поміж двох орлів».

1645 рік. В Україні ще ніщо не вказує на ту бурю, яка сколихне її через три роки. В Європі ніяк не закінчиться Тридцятирічна війна. Богдан Хмельницький іще не гетьман, а звичайний чигиринський полковник; Івана Сірка татари ще не називають Урус-шайтаном; у Франції у короля Людовіка XIV починають випадати молочні зуби і він ще не величає себе «королем-сонцем». У Варшаві король і Сейм упевнені, що непокірних козаків приборкано остаточно.

Але з такого показного затишшя кожен намагається скористати: король Польщі — позбутися надмірної опіки Сейму, спровокувавши війну з турками; перший міністр Франції кардинал Мазаріні — використати запорозьких козаків для покращення ситуації біля фортеці Дюнкерк. У Богдана Хмельницького також свої плани...

Дивно, але такі різні інтереси об’єднують таких різних людей. На допомогу здеморалізованим французам поспішають запорозькі козаки. Серед них і старий козак Тарас Сопоха...

Минуло сорок років після навали орд хана Батия на Русь. Виросло нове покоління людей, котрі не знали життя без монголів. Здається, у Галицькому князівстві усі змирилися із залежністю від правителя причорноморських земель Ногая.

Князь Лев Данилович так і не наважився називати себе королем. Він змушений щоразу відгукуватися на заклики Ногая брати участь у його численних походах на Польщу, Литву, Угорщину. Але водночас князь обережно, щоб не викликати підозри у хана, продовжує відбудовувати міста і приєднувати нові землі. У цьому йому допомагає син Юрій і один з його фаворитів воєвода Гліб.

І саме тоді минуле знову нагадало про себе…

Петро Лущик народився 1963 року на Львівщині. Закінчив фізичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працює вчителем фізики та інформатики у Сопошинській школі. Ла­у­реат конкурсів «Коронація слова» 2003, 2014, 2015 і 2017 ро­ків. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи письменника «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Настане день, закінчиться війна...», «Отроки княжича Юрія».

Бажаючи позбутися «опіки» ненависного управителя, п’ятна­дцятирічний Тарас зголошується піти у військо гетьмана Станіслава Жолкевського. Сам гетьман усупереч своїм переконанням змушений брати участь у московській війні. Доля зводить Тараса з іще юним Богданом Хмельницьким, а одного разу він навіть рятує від неминучої смерті майбутнього геть­мана України.

Чим далі просувається польське військо в глиб Московії, тим ближчий Тарас до здійснення заповітної мрії — стати крилатим гусаром. Коли ж, здавалося, мета досягнута, він повертається додому...

Минуло дванадцять років від подій, описаних у романі "Тамплієри короля Данила". Сподівання Данила Галицького на допомогу Риму у його боротьбі із Золотою Ордою не справдилися. На землю Руську знову прийшли монголи. Король Данило помер, так і не виконавши своєї місії. Те, чого не вдалося батькові, намагається здійснити його син Лев. І саме тоді до Львова знову повертаються хрестоносці. Але цього разу - не допомагати...

Петро Лущик народився 1963 року на Львівщині. Після закінчення фізичного факультету Львівського університету ім. Івана Франка незмінно працює вчителем. Лауреат трьох конкурсів «Коронація слова» і автор двох романів: «Полювання на дрохв» і «Тамплієри короля Данила» (який вийшов друком у видавництві «Фоліо»). Роман «Настане день, закінчиться війна» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Це сімейна хроніка, події в романі відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна впродовж першої половини ХХ століття. В центрі твору — доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули…

Дія роману відбувається у XIII столітті. Папа Римський Інокентій IV відправляє до галицького князя Данила Романовича свого посла. Охороняти важливу особу доручено загону воїнів-тамплієрів на чолі з командором Гійомом де Пардо. Храмовникам доведеться вступити у сутичку не лише з монголами, що захопили руські землі, але й зі своїми одвічними суперниками госпітальєрами і навіть з ассасинами.