Рецензии на книги — Кузьма Скрябин

Первый раз встретила книгу которая реально написана для мужчин. Как раз недавно задумалась о дискриминации мужской половины населения, ведь женских романов полно, а мужских нет. По сути женщины начали читать все особо никого не спрашивая и если написать чисто мужскую книгу, то многие представительницы прекрасного пола начнут ее читать. Вот тот случай когда слова сказанные вначале книги, что она для мужчин, заинтриговали меня и заставили продолжить знакомиться с произведением. Хотя, если честно, тема армии мне вообще не интересна, а вот творчество Андрея Кузьменка (Кузьмы Скрябина) очень даже интересно, по крайней мере, стало любопытно в книге такая же своеобразная манера подачи информации как и в песнях или нет. Оказалось, что да.

Автор рассказывает о времени проведенном в армии. Все…

Зайди в холодну воду, Не бійся намочити ноги, Переплисти кілометри льоду З дельфінами на той бік моря. "Дельфіни"

Слушаю и пишу... Сразу оговорюсь: рецензия больше посвящена самому Кузьме, чем книге. Думаю, сегодня можно - сегодня его не стало с нами. Ужасное начало недели...

Я никогда не была фанаткой группы "Скрябин", не знала всех их песен, но помню, как еще будучи школьницей, смотрела "Шанс", не пропуская ни единого выпуска, мне очень импонировал их тандем с Наташей Могилевской:), помню - любила смотреть клипы Кузьмы по телевизору: "Спи собі сама" (я возмущалась, зачем они сняли там мною не особо любимую актрису Арнтгольц), дуэтный опять-таки с Могилевской "Ти мені не даєш". Я помню как подпевала безрассудной песенке "Гламур" "Мур-мур, ми любим гламур", недоумевала над "Шматой" и…

"Хай живе українсько-німецько-чурбанська дружба"

Два часа практически сплошного смеха. Двойное спасибо за это Кузьме (Андрею Кузьменко), так как аудиокнигу "Я, “Побєда” і Берлін" слушала в его собственном исполнении. Время от времени рассказ омрачался мыслью "жаль, что его уже нет с нами", но весёлый голос, засыпая в мои уши шутки-прибаутки на смеси украинского, русского, польского, немецкого и английского не давал мелькнувшей грусти разрастись во что-то большее. Пусть Кузьма Скрябин останется в моей памяти беззаботно-весёлым рассказчиком далёкой берлинской одиссеи. Вряд ли кто ностальгирует по 90-ым годам прошлого века. Что хорошего можно о них сказать? Оказывается, даже грустное можно изложить, посмеявшись над собой и целой беспросветной эпохой. Именно это и сделал Андрей в своей книге.

Ш…

Що тут напишеш? Це Скрябін, і от цим все і сказано. Він завжди живий в серцях українців, хоча з сумом визнаємо, що його серед нас, живих, уже немає. І не слухайте нікого, «шо это бред, мат и не пойми што». Все тут ясно і зрозуміло. Все прєдєльно просто, по-скрябінськи. В першій повісті це особливо відчувається, адже вона автобіографічна. І от знаете, що? Як говорив, так і писав. Що думав, те і писав. Може тому вийшло так щиро, так правдиво, так смішно, що аж до сліз. Купив «Побєду», мотнувся в Берлін, продав (ні) «Побєду», купив (ні) всякого добра. Поїхав додому. Вгадайте, що сталося? Як написала моя добра подруга: «Не потрібно шукати в цій книзі глибокого сенсу, літературних прийомів, розцінюйте це як просто розповідь старого друга про його пригоди, який він вам розповідає сидячи у…

Ця книжка буде ще досить довго валятися у моїй обшарпаній сумці із зображенням Курта Кобейна. Бо з нею якось пов'язані і спогади і почуття. Прочитаю ще не раз. І це як не як, перша для мене книжка, яку буде приємно час від часу відкривати та перечитувати перше ліпше речення. Книжка до речі не менш обшарпана, ніж сумка із Куртом Кобейном, бо дуже м'який та тендітний перепліт. Майте на увазі.

На лайвлібі на цю книжку попит непростимо малий. І не дивно, бо сучасна українська література - на дуже рідку аудиторію. Я сама у школі класичну укр.літ обходила десятою дорогою. Як на мене, вона була занадто депресивна і занадто незрозуміла. Це відобразилося і на моєму ставленні до сучасної. Але ж стереотипи створені для того, щоб їх розбивати, сьогодні це дуже вдало зробив для мене Кузьма. Дякую,…

я пам"ятаю своє рідне село як я лопатою копав гімно не хочу в армію... оуоо не хочу в армію (музіка status quo, слова - народні)

На цьому, впринципі, могла б і закінчитися моя рецензія - вдосконалювалася б в короткій формі, бо саме ця пісня відображає книгу майже на всі сто відсотків: колоритна, українська, троха матюглива і надзвичайно проста.

Що мене завжди тішило в Кузьмі - це ставлення до літератури. Себто, до його власної. Він не втрачається в ній - він в ній відкривається. Якщо читати Скрябіна - то для мене певна симфонія, яка відкривається лише галичанам-буковинцями-бойкам. Тернопільське провідміння всього в чоловічому роді

Нєхєр сі було вийобував

Чітка громаданська позиція висказана чистим суржиком

Дальше...

— На раялє каждий дурак сможет. А на трубє дуєш? — Єслі Родінє надо, то…

Давно анонсована книга Кузьми, як можна було її пропустити? Він безподобний! Правда, правда. Я не люблю солдафонського гумору, але Скрябін мене приємно здивував. Попри грубощі та жарти нище поясу, більшість часу я слухала з усмішкою, та хорошим настроєм. Не чекайте глобальних проблем та відовідей на сакраментальні питання, просто розслабтесь та отримайте задоволення.

Чукча не писатель...

Кузьму Скрябина не то, чтобы люблю, но он мне определенно симпатичен. В общем-то, поэтому я и решилась прочесть его книгу, при чем специально в аудиоверсии в начитке самого автора.

Слушать говор Кузьмы весьма приятно, его такие трогательные извинения и запинки при озвучке собственных мемуаров забавны, а вот остальное... Категорически не понравилось. Да, вроде бы смешные шутки, но все ниже пояса и их слишком много. Как и мата. Я прекрасно понимаю, что манеру повествования автор специально выбрал самую незатейливую, эдакий разухабистый монолог в подвыпившей компании, но уж очень нарочито все это. Мемуары такие мемуары...

"Я, “Побєда” і Берлін" книга без особого смысла и, тем более, без какого-либо подтекста. Просто история, коих не мало, но просто не все они принадлежат…

Книги Скрябіна — річ надто своєрідна, щоби їх комусь реуомендувати. Треба читати скоріше за покликом серця, знаючи про те, якою легковажною людиною є Андрій Кузьменко в своїх історіях. Тоді є всі шанси, що книжка таки сподобається. Але шансів, що — ні, набагато більше, чесно кажучи. Тому що історії Скрябіна багаті на нецензурщину, на жарти за будь-якою цензурою і дуже зухвалі, надто відверті. Не шукайте тут ні філософії, ні майстерної мови (взагалі, мова аж надто посередня в цій книжці, навіть структурно). Але в тому свій шарм. Це навіть не белетристика і літературою навряд назвеш такі "брошурки", та сам Кузьма теж не претендує на звання автора року і взагалі на те, щоби називатися письменником. Така собі малотиражова історія для своїх, для тих, хто знає, чого очікувати, для тих, хто…

Я не тримаю зла зовсім ні на кого, Жити кайфово так, як дякую Богу. Я не тримаю зла зовсім ні на кого, Жити кайфово так, як дякую Богу. (Я не тримаю зла)

Частково книжку прочитала, частково прослухала. Раджу усім слухати, бо ту книжку Кузьма начитав сам. Так як розмовляв, так і читав. Не граючи вібраціями та інтонацією. Начебто один чувак розказує свої враження від перебування в лавах радянської армії, періоду розвалу радянського союзу, тоді коли усім на все начхати. Й коли у вас температура, голос Кузьми заколихує, а потім дотепний жарт, хоч і брутальний, а що ви хотіли від армії, й все сон втікає, а на обличчі либа. Мій кіт, який намагався мене лікувати цілющим сном, декілька разів, був скинутий на підлогу від приступів кашлю перемішаного з реготом. Книжка не несе ніякого…

Мне всегда нравился Кузьма. Особенно после Шанса)) Он был весёлый, харизматичный и такой живой! Когда я узнала, что он погиб я не поверила...

Одна небольшая книга и вызвала такую бурю эмоций! "Я, “Побєда” і Берлін" я слушала в начитке Кузьмы и это было шикарно! Воспоминания о бурной молодости рассказаны в слегка грубоватой манере, что мне не очень понравилось, но юмор такой, что я все простила! "Місто, в якому не ходять гроші" это просто кошмар какой-то! Полное разочарование! В целом идея интересная, два раза в год, когда переводят часы, можно на поезде попасть в город, где нет денег, за все расплачиваются унизительными заданиями. Исполнение вышло ужасно грубым и отталкивающим, читать было противно и очень тяжело. А вот его Лирика меня приятно удивила! Если это все тексты песен, то нужно…

Після трагічних подій, які відбулись нещодавно з Андрієм Кузьменко (Кузьма Скрябін) писати рецензію суто на його книгу не можливо, як і не можливо писати її на російській мові. Мені й досі важко думати про нього, як про того, кого вже немає разом з нами, як про того, хто вже не напише жодної пісні і не подарує нам чергову книгу.Талановитий, самобутній і патріотичний співак та музикант. Не дивлячись на славу, постійно залишався простим і близьким для усіх людей, спілкувався без пафосу і зверхності. Надзвичайно щирий, відвертий, чесний, привітний, завжди з усмішкою і порцією свіжих жартів. Участь його в різноманітних проектах - це гарантований успіх для проекту і море позитиву для глядачів. Його інтерв'ю відверті, іронічні, правдиві, з величезною купою смішних історій і яскравих жартів -…

Собственно, фраза в заголовке - это основная мысль, которая придет в голову любому адекватному человеку, у которого нет восторга от мата и "туалетного" юмора. На 265 электронных страницах известный украинский певец, музыкант и автор песен Кузьма Скрябин пробует себя в роли писателя. И пробует весьма неудачно, как по мне. Так совпало, что сегодня годовщина его гибели. 2 февраля 2015 года Кузьма Скрябин погиб в ДТП. И я все-таки думаю, что запомнится он все-таки своими песнями, а не книгами. Тем более, что содержимым этих книг клумбы удобрять, прости Господи. Полтора балла поставила только из уважения к его памяти, раз уж так совпало, что я дочитала эту, начатую вчера вечером книжонку в день годовщины его смерти.

Задумка у автора неплохая - что в первой повести, что во второй. Но вот…

Это хорошая, поднимающая настроение книга, если вы не имеете ничего против юмора ниже пояса. При чем "ниже пояса" имеет очень мало общего с эротическими видениями и много общего с туалетным юмором. Так что ханжам, нежным цветочкам и просто чрезмерно воспитанным и брезгливым людям лучше держаться от книги как можно дальше. Если же фраза "кто в армии служил, тот в цирке не смеется" кажется вам хотя бы забавной, то вполне можно попробовать ознакомиться с аудиовоспоминаниями. Наверное, именно они, начитанные самим Кузьмой, и помогают помнить, каким был или казался слушателям/зрителям он сам. Ведь посмертно принято добавлять в образы людей надрывную героику. Здесь ничего подобного нет.

Здесь есть воспоминания о том, как пацана после универа таки загребли в армию. Есть рассказы о том, как…

Це Кузьма!!! Це крутий чувачок, що пише гарну музику, співає душевні пісні й "балується" письменством=) Його книжки не претендують на якусь цінність, на пошану та нагороди (хоча б він не відмовився:)). Це просто спосіб розслабитись та отримати задоволення. Це можливість послухати свого старого знайомого, побачити його "старі фотографії"... Мені дуже сподобалось! Оскільки я читала та паралельно його ж слухала, то ефект був просто вражаючий. Я перейшла у вимір того часу, в його армійське життя з усіма пригодами. Тому, хто хоче читати про високе сюди зась, а тим, хто полюбляє Скрябіна, хто розуміє, чого від нього читати - велкам, це те, що потрібно!

Кузьму Скрябина очень люблю, за его музыкальное творчество и за его своеобразный юмор. Прочитав книгу мои ожидания оправдались - с первых строк все пронизано Скрябинскими шуточками. Да, есть шутки грубоватые, но это же Скрябин! История явно выдуманная, есть некоторые преувеличения - но как же он передает этот наш украинский колорит!

Для меня прослушивание этой аудиокниги было как сидеть возле костра и слушать/рассказывать страшные истории. Голос Кузьмы, такой, как будто он все еще с нами и сидит рядышком и рассказывает свою историю, такой живой и такой настоящий... По поводу самой истории - начало было завораживающее и очень яркое - приунывшая девушка Алиса, которая получила билет в новую жизнь и решила им воспользоваться на свой страх и риск. Атмосфера типичного плацкарта, везущего в неизвестность, станция - такая, каких сотни и тысячи в моей стране, описанная такой, как есть, без прикрас, да и сам городок, в который попадает главная героиня - серый, забытый и забитый с такими же серыми людьми. Но со своей особенностью - здесь за всё нужно платить не деньгами, а действиями. Отличная затравочка, браво! Но вот…

Большинство моих знакомых в курсе, что я не читаю на украинском языке. Данное произведение стало исключением. Читала вслух книгу мужу vova_boo87 , пока он работал. Поскольку она очень маленькая, то я особо и не сопротивлялась. Там всего 27 страниц текста, все остальное место в книге занимают тексты песен со всех альбомов. А это не мало.... В любом случае, за эти 27 страниц, мы наржались. Очень громко! Особенности рассказа... Скрябин не брезгует самокритичностью и небольшим количеством нецензурных слов. Которые не портят произведение, а наоборот его украшают.

«Віскі з колою і з льодом. Вона заходить в горло так, ніби казковий водопад з верхівок гір вливається у хвилі фйорду. Верхнє піднебіння зморщується від насолоди так, як зжимається ваша дупа в момент вільного падіння на…

Последние два дня я занята достаточно бесполезным, но муторным делом. Сегодняшнюю ночь я решила скрасить аудиокнигой. Предыдущая книга Кузьмы - не шедевр, однако, понравилась, даже посмеялась. Помня это, решила попробовать послушать эту книгу. Начало очень даже ничего. Напоминало даже смесь "Алисы в стране чудес" (такой весьма реалистичной Алисы) и "Гарри Поттера" (ну, Хогвордский экспресс, все дела...), с интересом слушала, ждала почему-то глубоко моральной развязки от этой истории. Но чем дальше, тем больше книга превращалась в какое-то бредовое месиво: какие-то драки, кровь, убийства, маты. Фу, вообщем. Я уже и думать забыла о чем-то интересном, о том, что где-то там вначале была обычная девушка Алиса, попавшая в такой интересный мир, от которого я ждала чего угодно, но не такой…

Кузьма трагически погиб 2 февраля 2015 года в ДТП. Вот уже 3 года, Украина без этого доброго, веселого и талантливого музыканта. Несмотря на это, после себя он оставил множество песен, видео, незаконченных идей и несколько книг. Сегодня мы поговорим о его книге ''Я, Паштет и армия''. Книга рассказывает, о еще молодом Андрее Кузьменко ( известном нам как Кузьма Скрябин) и о его курьезах в армии. Книга наполнена мужским военным юмором, огромное количество сортирных и других шуток, матов и много другого. Книга написана в разговорном стиле, будто вы читаете не книгу, а слушаете армейские истории от человека, который рядом с вами. Несмотря на такой стиль, читается книга легко и может затянуть читателя в свои объятья на долго. Особенно понравилось огромное количество метафор, олицетворений,…