Серия книг «Постаті культури» — 7 книг

Віктор Платонович Некрасов (1911–1987) – письменник і правозахисник. Один із очільників руху спротиву в Україні, автор першої правдивої оповіді про війну. Більшу частину життя писав про Київ. Через виступи у Бабиному Яру і проти політичних арештів змушений був емігрувати. В основі книжки значно перероблена і доповнена перша біографія письменника.

Віктор Платонович Некрасов (1911–1987) – письменник і правозахисник. Один із очільників руху спротиву в Україні, автор першої правдивої оповіді про війну. Більшу частину життя…

Його називали Моцартом українського перекладу, а водночас найбільшим творцем і знавцем житейських анекдотів. Його «Декамерон» і «Дон Кіхот», «Фауст» і «Пані Боварі» не лише виповнили скарбницю національної культури, але й переінакшили розуміння міжкультурного діалогу. Три з половиною тисячі перекладів із 18-ти мов, 6 лексикографічних словників ‒ і це далеко не все з його доробку, а головне – вміння перетворити власне життя на витвір мистецтва. Ця книжка Богдана Жолдака про великого характерника і скромника, що за життя став легендою. Однак в основі її правдиві свідчення, переплетені численними невідомими фактами, дослідженнями й світлинами.

Його називали Моцартом українського перекладу, а водночас найбільшим творцем і знавцем житейських анекдотів. Його «Декамерон» і «Дон Кіхот», «Фауст» і «Пані Боварі» не лише…

У цій книзі на основі багатого джерельного матеріалу подано біографію українського філософа і богослова Григорія Сковороди(1722 - 1794). Утім, це не лише життєпис видатної людини - тут постає яскравий образ України 18 століття. Одинадцять розділів книги, в яких змал'овано життя Сковороди, обрамлені двома окремими сюжетами: "Prelude" й "Finale", що покликані надати біографії Сковороди якомога більшої глибини, а також показати його першорядну роль в українській духовній традиції.

У цій книзі на основі багатого джерельного матеріалу подано біографію українського філософа і богослова Григорія Сковороди(1722 - 1794). Утім, це не лише життєпис видатної людини…

У цій книжці на основі багатого джерельного матеріалу Леонід Ушкалов подає біографію українського публіциста, науковця та громадського діяча Михайла Драгоманова (1841—1895). Автор символічно поділив життєпис на п’ятдесят чотири параграфи й спробував, за його ж словами, «наскільки це можливо, показати життя Драгоманова не чорно-білим, а барвистим, таким, яким наше життя є насправді». «Без гніву і пристрасті» він оповідає про повсякдення свого героя і пробує проникнути у світ його ідей. Однак, автор переконаний, що «магістральний сюжет» життя Драгоманова можна уявляти по-різному.

У цій книжці на основі багатого джерельного матеріалу Леонід Ушкалов подає біографію українського публіциста, науковця та громадського діяча Михайла Драгоманова (1841—1895). Автор…

За допомогою накреслення профілів п’ятьох українських мистецтвознавців ХІХ–ХХ століття (Адріан Прахов, Григорій Павлуцький, Григорій Логвин, Володимир Ясієвич, Абрам Мардер) Андрій Пучков намагається розкрити магістральні риси становлення в Україні мистецтвознавства й архітектурознавства як окремих наукових дисциплін в їх людинознавчому аспекті: хронологічно — більш ніж за сто років (з 1880-х по 2000-і), територіально — від Російської імперії до незалежної України, головно — в Києві.

Мета книжки, показати, що мистецтвознавці й архітектурознавці, студіювали щось візуальне у спосіб, їм одним притаманний, коли автор книжки студіює (а) візуальне, (б) спосіб його студіювання тим чи тим науковцемі (в) постать самого науковця, отже — вдається до побудови метамистецтвознавчої конструкції.

Для культурологів, мистецтвознавців, архітектурознавців, істориків і широкого кола читачів, небайдужих до історії української культури і мистецтва.

За допомогою накреслення профілів п’ятьох українських мистецтвознавців ХІХ–ХХ століття (Адріан Прахов, Григорій Павлуцький, Григорій Логвин, Володимир Ясієвич, Абрам Мардер)…

Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. Літературознавець, лідер «п’ятірного грона» поетів-неокласиків, полеміст, блискучий перекладач, київський Золотоуст, чиє ораторське мистецтво справедливо вважається неперевершеним, «живе срібло», за визначенням друзів, – усе це грані однієї творчої особистості.

«Повість про Миколу Зерова» Володимира Панченка є дослідженням історії життя цієї незвичайної людини. Проникливий аналіз різних аспектів творчості Зерова поєднується із увагою до культурного й суспільно-політичного контексту 1910–1930-х років, до літературно-мистецького середовища Києва того унікального часу. Ведучи вільну від академічних надмірностей оповідь, покликану актуалізувати традицію «повісті минулих літ», автор органічно використовує рідкісні архівні матеріали, раритетні періодичні видання і документи. Його «пошуки утраченого часу» – це спроба максимально наблизити до нас події й обличчя тих«різьбярів», які, попри «підлі і скупі часи», прагли піднести українське художнє слово на «справжні верхогір’я».

Дослідження Володимира Панченка стало переможцем престижного книжкового рейтингу "Літакцент року-2018" у номінації "Літературознавство".

Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. Літературознавець, лідер «п’ятірного грона» поетів-неокласиків, полеміст,…