— Не може бути, щоб такий... «Вогнем i мечем»

— Не може бути, щоб такий рицар, як ти, ваша милость, тільки–но побачивши мене, надто великою охотою мені служити перейнявся.
— Ледве тебе побачивши, я відразу ж думати про себе забув і відчуваю, що вільному досі воякові, мабуть, рабом стати доведеться, але така, певно, воля Божа. Любов — це стріла, що несподівано пронизує груди, і ось я сам удар її відчув, хоч іще вчора не повірив би, якби хто сказав, що таке станеться.
— Якщо ваша милость учора не повірив би, як же я сьогодні повірити можу?
— Час, ласкава панно, найкраще переконає тебе в цьому. А щирість хоч зараз не лише у словах почути, а й на обличчі побачити можеш.