Альманах «Российский колокол». Спецвыпуск «Истории любви». Выпуск №2

Кохання

Паморозь лягає світом…
Відлітає осінь на крилі.
Не цвісти коханню цвітом —
Понесли у вирій журавлі.

Осінь… А весна ж буяла.
Сонцю все всміхалося, цвіло.
Ось тоді я покохала…
Осінь… Та кохання не пройшло.

Щастя, довго як блукаєш…
Мабуть загубилось десь в імлi.
Ой, кохання! Серце краєш —
Прилітай скоріше на крилі.

Я щаслива, бо кохаю —
То дарма, що біль в душі.
Як же довго я чекаю —
Милий, любий, поспіши!

Ой, кохання! Спогади весни.
Та чому ж приходиш лише в сни???