Латифа — об авторе

Оце сильна книжка. Це справді варте уваги всіх. Зовсім юна дівчина розповідає історію свого життя, історію життя своєї родини і своєї країни Афганістан в роки влади талібів. Читаючи, сторінка за сторінкою, в мене хололо серце, волосся ставало диба і йшов мороз шкірою. Там показано стііільки ненависті до жінок, знущання, ущемлення прав і свободи... А ще книжка про байдужість, від байдужості всього світу до проблем маленької країни на карті Землі, до байдужості окремої людини до чужої біди. Але вона вчить патріотизму, незламності духу і віри...

В череде прочих «документальных романов» "Латифа" стоит особняком. Здесь нет ни мужа-тирана, ни отца-деспота, ни прочих колоритных ужасов. Все намного прозаичнее и оттого страшнее. Кабул 1996-го года. Идет гражданская война, но 16-летняя Латифа принимает ее как данность. Она – обычная современная девчонка. Любит слушать музыку и танцевать, носит джинсы и кроссовки, мечтает о любви, планирует поступить в институт и стать журналисткой. У Латифы любящая и дружная семья, куча подруг и самые оптимистичные планы на будущее. Но в один несчастный день к власти в стране приходят талибы и все рушится. Отныне мама и сестра Латифы лишены работы, а она сама может попрощаться с мечтами о журналистике. Со стен приходится снять плакаты с кумирами, а аудиокассеты спрятать подальше в шкаф, а вместо…