Рецензии на книги — Сашко Ушкалов

Эта книга похожа на лоскутное одеяло смешных, абсурдных немного сумасшедших историй. Читая, постоянно думала "Дурдом полный! И именно поэтому такое действительно могло где-то быть". Книга удачная и очень колоритная, совершенно своеобразная и видимо неповторимая. Подкупает своей искренностью. Я не узнала в героях себя, но такие персонажи точно есть среди знакомых и не слишком людей вокруг. Думаю в каком-то уголке постсоветского мира точно творится такая жесть.

Ця книга схожа на лоскутне одіяло смішних, абсурдних трохи божевільних історій. Читаючи, постійно думала "Дурдом повний! І саме тому таке дійсно могло десь бути". Книга вдала і дуже колоритна, абсолютно своєрідна і мабуть неповторна. Підкупає своєю щирістю. Я не впізнала в героях себе, але такі персонажі точно є серед знайомих та не…

Вперше почув оповідання в авторському виконанні на якийсь акції «Смолоскипу», на яку потрапив випадково. Здалося, що автор вміє писати і пише і смішно, і якісно. А от «БЖД» виявилася книжкою слабкою. З першої сторінки автор намагається сподобатися читачу, боїться, щоб читач не засумував, натужно жартує, ніби працює фельєтонистом в "Перці" і боїться втрати роботу. Персонажі одновимірні. Нігадяї мають одну нігадяйську рису. І є складний головний герой (плюс кілька другорядних позитивних, які знову-таки мають ніби один бік – хороший друг, красива дівчина). Підліткова писана-переписана тема "ми такі неформали, ми такі розумні, що п'ємо водку, бо світ нас не розуміє", книжка Ортеги-і-Гассета, яку герой не цитує, тільки ходить з нею під пахвою, – це вже певна торгова марка укрсучліту (у Чеха в…

Так от, читала раніше дуже давно і якось не сприйняла так гаразд, як тепер (там же матюки!). А тепер! Я б і не перечитувала, якби повість не вийшла новим виданням у Книжковому клубі. Та й навіть не тому. Дуже гарні ілюстрації Марисі Рудської, щоправда є недоліки самого друку, але то таке. Загалом, про книжку. Давно в мене такого не було, що я, читаючи щось, так не могла стримати сміху, щоб аж на мене зглядалися люди. Це не лише одна історія. Це - історії в історії (о, якось так). Якісь коротенькі, малесенькі спогади головного героя додають наївності і трохи дитячості книжці, і, водночас, дуже веселять (але там все веселить взагалі то). Без цих ліричних відступів було б не так. Можна шукати в цій крейзіновел глибини, проблеми, які зачіпає автор. І знайдете. І, можливо навіть задумаєтесь,…

Случайно приобрела "БЖД", чтобы почитать что-нибудь легкое в поезде, во время дороги из Харькова. Мой выбор оказался как нельзя кстати, и книга еще больше усилила впечатления от этого замечательного города и погрузила в его атмосферу.

Написано очень живо и весело, затягивает с первых страниц и оторваться практически невозможно - проглотила за часа три-четыре :) Герои попадают в такие простые и знакомые ситуации, хотя местами и немного сказочные. Кто был/есть студентом, тот определенно поймет!

Отдельное спасибо Сашку за Билла Дауна и его мопед :)

9 из 10

Прекрасна добірка таких зворушливих та смішних історій. Проковтнула її за пару годин у кав'ярні. Тепер неавторитетно рекомендую всім романтичним замріяним дєвучкам та скептично налаштованим хлопчикам.

Отличная книжка для чтения в общественных местах во время моментов вынужденного бездействия. Иногда с трудом могла сдерживать смех. Чувство юмора у автора чудесно. Если бы он еще потрудился хоть немного отработать язык - слишком сырым выглядит на мой вкус. А так мило конечно. Традиционный для современной украинской литературы жанр "полублог-полубог".

Книга на любителя. Поринувши в історію, склалося враження, що я перебуваю під кайфом або в стані алкогольного сп'яніння. Написано гарно. Важке українське життя з долею гумору. Справді, місцями було так смішно, що просто не могла читати далі... і так, інколи депресивно, але відкрито, емоційно правдиво. Проте, нажаль, після неї залишився якийсь неприємний осад, тому лише

Через всеохопний опис дійсності головного героя книга є, ну, фактично, алюзією на молодіжне життя початку двухтисячних, доведеною до абсурду. Баз — це молодий хлопець, який не має амбіцій, не думає про збагачення, не мріє про славу чи щастя загалом. І таке життя має пояснення, доводить автор уміло вкрапленими та іронізованими деталями про дитинство База й про ті події, які змусили його… не те що розчаруватися у світі, а скоріше сприймати суспільство цинічно та байдуже.

Свідомість База спотворена несправедливістю, а ця несправедливість випливає з тих змін, що їх приніс розпад СРСР, і зміни ті були не на краще; ба навіть навпаки, замість того, щоб принести щось нове, ці зміни залишили пустку — некомпетентних шкільних вчителів, корумпованих викладачів, бандитів і так далі.

Тим не менш, Баз…

Такі книги, дуже добре читати в дорозі, коли не треба замислюватися, а просто пропускати через себе текст. Головне, щоб це було позитивно і добре написано. З цим, Ушкалову, на мій погляд вдалося справитися. Але є одне але. Мені не вистачило в цій повісті кульмінації. Все витримано на одному рівні, навіть кінцівка залишається без "останнього слова". Інша книга Ушкалова Жесть сподобалась набагато більше, все таки, таке чтиво більш привабливе в форматі оповідань, а не більш великого тексту. Рекомендовано для прочитання, але без очікування, чогось надзвичайного.

Я завжди стараюсь дочитати книгу до кінця, поважаючи тим самим труд автора і всіх інших, які приділили час і роботу до історії, яка нарешті матеріалізувалась. І книга "Жесть" перша, яку я дочитала для того, щоб написати про неї відгук. Це моя перша рецензія, тому вибачте наперед, якщо щось не так. Обурило те що я всюди начиталась приємних відгуків про веселу, цікаву книгу "Жесть", читаючи яку не лише відпочиваєш, а можеш насміятись досхочу, та ще й поплакати моментами... купилась на гарні слова і була просто шокована... Перші сторінок 20 думала, що все це якась фігня, проте далі ситуація не змінилась. Правда знайшлось два моменти в книзі, коли я посміхнулась і то швидше з тупості, ніж із сюжету. Коли закінчила читати, то зрозуміла, що "Жесть" нагадує збірку довгих, занудних і несмішних…

Вы собрались подарить подруге енота? Или, возможно, устроиться работать на душ-Шарко? А, возможно, вы неудачно влюбились? Море, солнце, бесшабашность... Про то, какая жесть может ожидать нас, после необдуманных поступков и как мы эту жесть можем создавать сами. Прекрасно написано, интересно читать, интересно пересказывать... В Ушкалова влюбляешься еще с первых слов "БЖД", а уже к "Жести" ты его читатель-навсегда. Это прекрасная возможность стать безбашенным, если у вас не хватает сил на это самому- просто слиться с персонажами книги. А еще хорошо читать книгу тем, кто не смог поехать на море- тут такая атмосфера, что ощущается море рядом, буквально накрывает бризом... Тут полно чудачеств- как в любви, так и в других сферах!

Такая современная книженция. И смешила и интриговала. А главное, мне не хотелось от неё отрываться, она погружает в себя полностью. Советую украинским читателям.

Хотілось продовжити знайомство з сучасними українськими письменниками, і на черзі була ця новела ... яке ж було моє здивування, коли в передмові пішла мова про "втрачене покоління", що одразу підігріло зацікавленість та продовжило "дорожній" літературний шлях цього місяця. Ця історія відкрила цікаві питання різниці між життям і виживанням, непорозуміння з другим та прагнення до першого, шляхом до усвідомлення "свободи" героїв і шляху до її відчуття, хай і на момент одного єдиного світанку ... ой, здається, забагато сказав... Це історія про маленькі радощі, і про загубленість себе в місці/часі, яка прямо вказана в одному цікавому епізоді, і є досить символічною для цієї книги...

Розповідь, як на мене, досить сумбурна та беззмістовна. Єдина, що спало на думку в момент переосмислення сюжету: життя завши підкидає нам вакуум подій та емоцій, яким ми не в змозі дати ладу! Та і ніхто не в змозі (є такий критерій життєвих негараздів). Саме з такими песимістично-дивакуватими настроями "живе" чудак в цьому творі.

Ця книжка - справжня знахідка 2015 року! Я так давно хотіла прочитати її, та все відкладала на потім, і ось, завдяки КСД, я взялася за читання. Ушкалов покорив мене. Його мова проста і зрозуміла кожному, його гумор специфічний, але кумедний настільки, що я сміялася вголос, читаючи БЖД. Історія проста: про інфантильного і трохи придуркуватого студента, який хоче зрозуміти, шо воно таке - свобода, і нашо він взагалі народився. Мені подобаються персонажі, подобаються їх історії та манера розуміння цього світу. Однозначно 5 із 5, раджу усім!

Книгу мені порадили по моєму відгуку на Жадан - Депеш Мод. І вона таки схожа по стилю на той роман. І по геолокації...

Цією книгою я продовжив своє знайомство з українськими письменниками. Так, Ушкалов не так майстерно все підносить до читача, як Жадан. Але все одно свій гумор присутній.

Низка подій в книзі якась шизоїдна. По крайній мірі, потрапивши в неї можна було б сміливо зійти з розуму. Але це не про нашого героя. Він чудово справлявся з усіма проблема, що випадали на його голову з підлітковою кмітливістю. Так, деякі моменти виглядали несерйозно, хотілося більшої відповідальності, але зробимо таки ж поправку на вік...

Всі події в книзі описуються тривалістю в 3-4 дні (так можна загубитись в тому маразмі), серед чого і зйомки в рекламі, і п'янка, і втеча, і кохання, і філософія, і…

“Жесть-це коли ТВОЯ мавпа рятує ЇЇ цуцика, поцупленого бакланом.Жесть - це коли ЄНОТ - найкращий подарунок до дня народження... Це збірка коротких історії, з повчальним і недуже змістом.Написані суржиком з вживанням "молодіжної" лексики .Із слів, діалогів надрукованих на сторінках цієї книжки можна досхочу насміятися.

⠀ Плюси цієї книги ⠀ •Повчальний зміст в цих історіях. Його непобачиш зразу, потрібно копнути глибше .Розчищаючи дорогу безглуздих діалогів.Тай не тільки їх.На перший погляд тут немає нічого повчального.Але перечитуючи рядки знову і знову можна винести для себе, щось цінне.(або не дуже) ⠀ •Сміх.Так саме сміх.Багато моментів викликають неадекватний сміх. Як прокоментував цю книгу @supetvolodia: "Місцями я реготав так, що назвати це адекватним сміхом було б складно.А місцями…

Харьковский Икарус, немцы в окопе, Мяу- Дзедун, кабика туалета, переносящая тебя в другое измерение, пастор, уборщица, девушка, которую ты случайно встретил и этот безумный мир вокруг.... Множество разных и очень интересных событий происходит в книге с главным героем, а казалось бы, что могло пойти не так у парнишки, которого просто попросили написать гороскоп... Удивительная, абсурдная, смешная книга о простом парне с непростыми ситуациями в жизни и уж очень особенным мышлением. Книга легкая и очень интересная, до последней страницы- захватывающая. А тут еще и любимый Харьков... В общем 10\5)

Стосунки з цим автором складались якимись стрибками, наче на синусоїді. Мені подобався стиль Жадана, тому знайома рекомендувала й Ушкалова спробувати. Спочатку взявся за сбірку "Письменники про футбол". Там оповідання Сашка сподобалось. Тоді я через невеличкий час почав читати "Жесть". На той момент я вже усю прозу Жадана подолав, тому якось вторично було в Ушкалова. Але потім збагнув, що це ж гарна заміна Сергію, тому моє ставлення до молодого письменника поки що неоднозначне, але скоріше позитивне, ніж негативне.

Не осилила. Починала три рази, просувалась на 40-45 сторінок і все, далі просто не могла ковтнути ні словечка. Мені здається, що Ушкало - той автор, якого ти або любиш, розумієш і ржеш над його кожною натужною шуточкою, або ти його ненавидиш, взагалі не розумієш і сидиш з кам'яним лицем. Моя мама сміялась, розуміла. Я - ні. Для когось ця книжка - шедевр української сучасної літератури. Для мене ж - лайно, розмазане по сторінкам і втиснуте в букви. Не зрозуміла гумору Ушкала, не зрозуміла про що він, чорт забирай, пише, не зрозуміла оцих дурнуватих спроб показати незвичність, але звичність героя. Що це? Сама не знаю. Чисто моя думка. Мені не пішло, комусь може піде.