Трэвис Болдри — о писателе

Орчиця ВІв, добувши в чесній боротьбі камінь скільвертів (вважалося, що він відганяв невдачі і сприяв здійсненню бажань), втілила свою давню мрію - відкрила кавʼярню. Звичайно, це не сталося порухом чарівної палички. Спочатку Вів облюбовала невеличке містечко, яке привабило її, потім знайшла стару конюшню, господар якої любʼязно погодився її продати. Ще довелося шукати хорошого майстра, який знайшовся швиденько (мабуть камінь таки діяв), та ще й був він не просто хорошим, а неперевершеним, а як показав подальший час - безцінним. Стара конюшня перетворилася на пахучу кавʼярню, а у Вів, окрім будівельника-помічника гобліна Тала, зʼявилися нові друзі: суккуб Тандрі, як стала достойною помічницею, багатою на різні задумки (вважай креативний менеджер); пекар-щуролюд, з божественним (без…

А мне понравилось. Да, ничего выдающегося, ничего нового, ничего из ряда вон, но понравилось. Сама идея о том, что можно сойти с одного пути и найти себя на другом, осуществить свою мечту всегда греет душу. А уж когда она подкрепляется тем, что подобное притягивает подобное, то ещё теплее становится, так как есть в этом высшая справедливость, так и должно быть.

Орк Вив, всю свою сознательную жизнь занимавшаяся грязной работой наёмницы в составе своей немногочисленной и очень разношерстной банды, решает отойти от дел и осуществить свою мечту - открыть кофейню. Добыв волшебный камень и кинув соратников, она скрылась в тумане и нашла небольшой городок, где купила на свои кровью заработанные деньги старую конюшню. Наняла каменщика, перестроила помещение под кафе, запустила в дело когда-то…