Доки еміграція в Абруццо була багаточисельною, істотна частина тих, хто виїхав, знаходила собі роботу кухарями в Швейцарії, в Німеччині, при дворі японського імператора, у Вашингтоні при Білому домі. Кухар з Абруццо – це престижно. У серйозному місці не стануть наймати кухарем спритного і цинічного римлянина. Уродженець Абруццо відзначається майже релігійною відданістю своїй кухарській справі й особливим хистом (точність плюс геніальність) дозування інгредієнтів. Чим це можна пояснити з точки зору клімату та традиції? Мабуть, тим, що Абруццо – область, яка не належить ні півночі, ні півдню і, якщо подумати, – ні сходу і ні заходу Італії. Абруццо – область, єдина в своєму роді, вона тримається сама собою. Місцева сировина для приготування страв мізерна, порятунок у привізних прянощах, от і мусиш розвивати гострий розум і гастрономічну вигадливість.