У самій Іспанії надмір срібла став таким самим «ресурсним прокляттям», як і надлишкові запаси нафти в сучасних Саудівській Аравії, Нігерії, Персії, Росії та Венесуелі, котрі знищили всі стимули для більш продуктивної економічної діяльності, водночас підсилюючи орієнтованих на здобуття зиску диктаторів і послаблюючи представницькі органи (як-от кортеси у випадку Іспанії).
Іспанці так і не зрозуміли, що ціна дорогоцінних металів не є сталою. Гроші варті лише того, що хтось інший готовий за них відняти. Збільшення запасів грошей не зробить суспільство багатшим, хоча це може збагатити уряд, котрий монополізує виробництво грошей. За інших незмінних обставин, збільшення обсягу грошей призводить лише до зростання цін.