Цитаты из произведения Трохи пітьми — стр. 5

Всего 77

Dikij_sad

13 февраля 2012 г., 15:03

Пожаловаться

Моя професія міняє людину.

devil-o

26 апреля 2011 г., 18:25

Пожаловаться

За декілька днів ті його рани, шо він до них кота притискав, загноїлися і почали сочитися. Він це все діло акуратненько бритвочкою зішкріб – і на блюдечко. І всі виділення, разом із кров'ю, із кіркою засохлою схавав. – Він хотів навчити свій організм харчуватися самим собою. Мріяв виростити на собі колонію лишаю,…

Развернуть

Zozylya

15 января 2011 г., 15:28

Пожаловаться

Очі червоні від лозунгів, а на обличчях - вселенська печаль.

RidraWong

23 августа 2020 г., 15:11

Пожаловаться

Опасисті цьоці в рейтузах несміливо прилаштовуються на мокрих, оброслих мохом брилах і завмирають перед об'єктивом у вигадливих позах, акробатичних рівно настільки, скільки дозволяє почуття рівноваги й самозбереження.

Dikij_sad

30 июня 2012 г., 23:12

Пожаловаться

Я була в шоці від цих людей. Як вони ставляться до мене? Як вони ставляться до Лорни? За кого нас вони мають? Мені було ясно: вони глузують з Лорни, а Лорна – з них. Але кожен – на своєму рівні. Тому жодна зі сторін не помічає цього.

Dikij_sad

30 июня 2012 г., 23:11

Пожаловаться

Якби час був піском, а море – часом, я сказала б, То кетамін – це буря в пустелі на дні океану.

Dikij_sad

30 июня 2012 г., 22:53

Пожаловаться

Настає та мить на…, що находить стан, коли немає певності, чим би хотілось зайнятися.

Dikij_sad

13 февраля 2012 г., 15:48

Пожаловаться

Якось наступив у мене такий період в житті, що став я, наче привид. У колективі до мене змінили ставлення з нейтрального на холодне. Ніхто зі мною не вітався. Я був повністю покинутий на самого себе.

Dikij_sad

13 февраля 2012 г., 15:36

Пожаловаться

їй здається, що вже нічого не зміниш, і вона хоче погубити себе, щоби не розуміти, що сталося. Вже було в житті в якийсь момент ніби нормально все, якийсь порядок проглядався. А потім – вона сама не зрозуміла, як це сталося, – все понеслося. Вона не може вибачити собі цього. Просто якась її глибинна частинка не може…

Развернуть

Dikij_sad

13 февраля 2012 г., 15:33

Пожаловаться

Я відчуваю, як її голос, коли вслухатися у нього, прокладає шлях до її пам'яті. З голосу можна дізнатися що завгодно. Я дозволяю її голосу ввійти в мою голову, і так по ньому, мов по нитці, сам проникаю у пам'ять Віки. Я вже не дивуюся тому, що зі слів постають образи, бо знаю: так працює психічне телебачення.