3

Перша за все... Теребовля. Одна із основних сюжетних ліній про Дору. Дора - з Теребовлі. Шановна авторко, якщо вже ставите прописку своїм героям, то хоча б поцікавтеся, де саме те містечко знаходиться!
Бо Теребовля - це не "десь в Карпатах", як у вас написано. Теребовля - це за 30 км від Тернополя, і це аж ніяк не гори. Це Подільська височина. Наявність замкової гори - автоматично не вписує місто до Карпат)))

Взагалі мене цікавить: чому Люко Дашвар так не любить своїх героїв? Я розумію, що не всі книги мають закінчуватися хеппі-ендами, але наразі у неї я не зустріла ще жодної із більш-менш пристойним закінченням. Все якось так... сумно. Вона відбирає надії в той момент, коли починаєш думати, що в героїв уже нарешті все налагодиться. Але де там..?

Взагалі, чому я почала читати продовження "Рай центру" - я скучила за Києвом. Це по-перше. По-друге, кожен із нас у чиємусь житті - така собі "Люба", яка підштовхує до чогось хорошого, вносить якусь крихту раю і спокою в чиїсь життя. І відповідно, у кожного із нас є свої "Макси". Звісно ж, імена не обов*язково мають співпадати. та навіть стать може бути іншою. крім того, що ми можемо бути одночасно і "любами", і "максами". Мова йде про образ. Так от, у мене теж є такі от "Макси". І мені цікаво, як вони живуть тепер без мене, бо, свого часу, я для них "померла", мене вже нема. Неприємний факт: що в книжці, що в житті - живуть вони погано. Успішні, красиві, розумні, перспективні - бери не хочу. А от якась гниль всередині ну ніяк не дає бути людиною. Навіть якщо дуже хочеться. І отут я Люко Дашвар чомусь дуже вірю. А найнеприємніше, що дуже точно описано, як такі персонажі реагують на зовсім невинні дії інших людей - всюди зрада і підлість, всі проти них. Не треба розбиратися - треба всіх нищити, гнобити і принижувати. Бо в них - порода, а решта - плебеї.
Добре, що Люба померла, не побачивши, на що переторився її Макс. Я впевнена, що таким він став би навіть, якби вона була поруч. Може, через рік-два-п*ять, але став би неодмінно. Така порода.
Продовження про Макара і Гоцика, мабуть, навіть не починатиму читати. Не хочу ще більших розчарувань.