Тигролови

Один з небагатьох творів шкільної програми, який реально цікавий. Можливо, це через екзотику або через те, що головний герой є сильним і не жаліється на свою долю на кожному кроці. Такий гг в творах програми ЗНО трапляється рідко (особливо коли до екзаменів вибрали твори не за знаменитістю, а за тим, де більше плачу і скарг на москаля) . Всі ці жалощі так надоїли! Ну, чому ви лише плачете і нічого не робите?! І такий контраст між головними героями просто вразив мене! Невже хоч хтось буде діяти?! Ура!!! Так, роман починався трохи нудно, і здавалося, що буде типічним твором шкільної програми. А, в результаті, очей від книжки неможливо було відвести! Просто не віриться, що якийсь автор звернув увагу на переселенців! Дуже оригінальна тема! Ніби місцевість чужа, але люди наші! Така…

Якщо ви у Восьмому класі ( чи коли там проходять цей роман за програмою?) і вам не дуже цікаво, або навіть нудно читати це, то ви ще, мабуть "не доросли"))) Книга Надзвичайна!!!! Цікава, сильна і змушує задуматись, плакати і спів переживати героям. Прочитала за два дні, хоч і була переконана, що мені буде не цікаво. Затягує. Одна з найулюбленіших!!! P. S. Сміливі завжди мають щастя)

История повествует о Григорие Многогрешном, что сбегает из поезда, который везет людей в концтабор. После его поступка люди верят в то, что как минимум будет месть за такое кощунственное отношение к людям.

Книга плавная и более менее интересная. Слог автора сложно оценить, ибо я слушала аудиокнигу и могу сказать, что язык простой, но не хватает некоторых объяснений. Герои интересные и индивидуальные, меняются и остаются такими же личностями, как и раньше. Печально, но никаких эмоций и чувств книга не вызвала, хотя и является документальной и частично автобиографической. Динамики в достатке, но проработанности, как по мне, мало. Для нас это оригинально, но на то время многие писали на эту тему, да и сейчас она популярна в определенных кругах. Переписать на лучший лад эту историю вряд-ли…

"Тигролови" - передусім пригодницький роман, головний герой якого Дем'ян Многогрішний змушений перешкода за перешкодою боротися за життя. Сюжет будується за принципом дихотомії: політична і любовна лінії переплітаються, постійно змінюють одна одну. Найбільше у творі мені до вподоби образ Наталки Сірко - коханої Дем'яна Многогрішного. Саме їй до лиця головна ідея роману: "Сміливі завжди мають щастя". Їй не страшні жодні перепони, вона справді сильна жінка. Цей роман треба читати - переказувати його марна справа. Пригод у творі достатньо - нудно не буде. Приємного читання!

Наверное, Тигроловы - одна из лучших прочитанных мною книг. И сюжет , и персонажи - увлекательны и своеобразно мелодичны не только за счёт языка, но и стиля автора. Григорий Многогрешный, потомок гетьмана, с тайгой на ты и словно вырос в ней, что удивляет и поражает. Возможно, автор тем самым хотел провести аналогию между украинцами и неприступным, темным лесом, который только с первого взгляда красив и совершенно безопасен. Семья звероловов, живущая в тайге, тоже не остаётся в стороне. Уж эти люди смогли перенести украинский колорит так далеко от исторической родины и являются живым воплощением пословицы " не место красит человека, а человек - место". Сам сюжет прослеживается не всегда, но композиции книги это не вредит. Не было ни единого дня, чтобы я не читал, а это - хороший…

Его везли в далекий край на эшелоне смерти, но кровь – великая сила, и праправнук гетмана Демьяна Многогрешного не сдался и спрыгнул с мчащегося поезда во тьму, к свободе, пусть бы и на смерть. ⠀ «У смелых счастье всегда есть». Главный герой – Григорий – находит свое место в этом мире, обретая в чужих ему землях дикой Тайги семью и любовь. ⠀ Багряный наделил этого смелого и неукротимого потомка казака той жаждой жизни, которой мог бы позавидовать даже персонаж Джека Лондона. Ни зло человеческое, ни мощь природы не смогли склонить перед собой его голову. В нем ощущается та сила, в которую невозможно не поверить, которой нельзя не восхититься. ⠀ Покорила меня и семья охотников, которые голыми руками могли словить живого тигра. Вообще и процесс добычи молодых рогов (панты) изюбра, и охота…

Патріот... Та українська література мені вперто не йде. Вона правдива без сумніву, та... занадто багато там жалю до самого себе. Усі бідкаються, плачуть, говорять про нелегку долю та приреченість. І така привязаність до минулого мене лякає, інколи мені здається, що саме через те ми і страждаємо... ми заганяємо себе в роль жертви. Потрібно міняти нашу ментальність на оптимізм!!! Так як книжка була подарована, вирішив дочитати її до кінця, і... мені неабияк сподобалось. Звичайно, не обійшлось там без уроків жалю до себе, та... яка історія!!! Безліч плюсів стерли невеличкий мінус. Це розповідь про людину, котра не здається, котра береже в собі добро, незважаючи на сурове оточення; Це книжка про сміливість... людську і не тільки! От так... Не пишу багато, Вам скоріш потрібно іти читати…

Тільки тут, тільки в нетрях, у цих жорстоких умовах є та справжня людська солідарність, що робить героїчні речі, як звичайні, як свій обов'язок, і ніхто ніколи не здумає назвати їх героїчними...

Якось вибралась я в книгарню, довго блукала поміж величезного розмаїття паперового скарбу (втім як завжди зі мною буває) і натрапила на "Тигроловів" І. Багряного. Згадалось, як ще у класі дев'ятому, здається, зачитувалася цим твором. То було влітку, але "руки дійшли" до неї тільки зараз. Читалося як вперше: така соковита мова у Багряного, виникає враження, що ти сам побував на сизих пагорбах Сіхоте Аліню, полював колонка (звірятко таке, як вивірка) у зелених лісах тайги, частувався наїдками у мисливському будиночку Сірків на Зеленоклинні та шугав у засніженому лісі, насідаючи на тигрів. І так…

Эту книгу задали читать по школьной программе и она есть в зно. Сначала я думала, что в ней будем много патриотизма и ненависти к русским, но была приятно удивлена. Книга стала самой любимой, номером 1 в моем списке любимых книг. Когда её только задали читать, учительница рассказала, что это автобиографичный роман. Из-за этого я сразу начала сравнивать Григория Многогрешного с Иваном Багряным, сравнивала и сочувствовала, неверилось что человек мог через все это пройти (прыгнуть с поезда на полном ходу, кинутся на медведя, выжить один на один с лесом). Мне понравился Григорий и вся семья Сірків. Читала и как будто смотрела очень интересный фильм, не могла оторваться от этой истории. Все время переживала за Григория, и рада что все хорошо закончилось. Но прощание с семьёй Сірків и Заливаем…

После недавнего путешествия по реке Чусовой с Алексеем Ивановым и его книгой Золото бунта , теперь я оказалась в далекой тайге вместе с беглым украинским ссыльным Григорием Многогрешным. Много грехов у него или мало - мне предстояло выяснить в процессе повествования. Да и можно ли вообще считать чьи-либо грехи, особенно в такое жестокое время, в 30-е годы ХХ века, когда молодое государство - Советский Союз - силой и кровью ломало прежние устои, пробиралось в самые дальние уголки своих земель, чтобы и там, на свободных диких просторах, установить свою власть и порядки. Миллионы "врагов народа" и простых растерянных, потерянных, оторванных от родной земли и семей людей снуют из конца в конец огромной окровавленной и замученной страны, пытаясь найти себе пристанище. Григорий…