Тигролови

Тяжелый по смыслу роман написанный увлекательно, но не настолько чтоб уйти от главной темы - репрессий, когда людей за любовь к родной стране отправляли на смерть. Роман начинается с того, что поезд-"дракон" везет заключенных в Сибирь на каторги. В этом же поезде едут обычные люди, надеясь найти в той же Сибири новую счастливую жизнь. То, как чувствуют себя первые и вторые сильно контрастирует. И в нем же везут каторжника Безгрешного, несломленного после всех пыток и унижений. Григорий не сдается и сбегает с поезда. Казалось бы - верная смерть. Но он выживает и будучи уже на пороге смерти спасает девушку от медведя. Так он и попадает в украинскую семью, не забывшую традиций родины в чужих краях. Они буквально подчиняют себе природу и ловят тигров голыми руками. Григорий сближается с этой…

Пригодницький роман із щасливим кінцем. Хоча, тут є певні питання. Все ж таки, головний герой був змушений покинути батьківщину. Але залишився живим, та ще й з нареченою. А , взагалі, було цікаво читати про мисливський побут на Далекому Сході. А про владні репресії ми ітак знаємо.

Неперевершений роман, читається легко і скільки у ньому правди. І як він добре розкриває природу совка. Навіть не знаю, як реагувати на його невисокий рейтинг.

Це була єдина книга , яку я пропустила в школі з української літератури. Чомусь начало видалось мені не цікавим, і я не можу навіть пригадати, як я здала твір по ньому. Тому що взагалі ця історія, написана Іваном Багряним, для мене нова, і зараз набуває зовсім іншого значення ніж в школі 20 років тому назад. І я навіть жалкую, що не памʼятаю взагалі позицію свого вчителя по українській літературі. Вони ще і змінювалися кожні 2 роки, і якось ніяк в мене не виходило полюбити ці уроки. Тепер я думаю, що просто час та місце були не ті. А ось зараз усе склалось так як треба і я прочитала один із найсильніших творів українського народа про страшні часи, про героїв того часу, про сліпе наступне покоління, яке поїхало «підкорювати» нові землі, і про тих, хто б де не був, не забуде дім, і буде до…

Хоч ця книга і була у шкільній програмі, але я її не читала. Чула про неї багато відгуків, те, що там описується про радянську владу і її геноцид українського народу, - ось тому і не читала, бо важко сприймала цю тему. Але я подорослішала і вирішила прочитати. І я була під величезним враженням, дуже приємним, бо це як пригодницький фільм, який розгортається в той нещасливий час.
За відчуттям пригод дуже схожий на "Подорож до центру Землі" Ж. Верна. Але твір просочений українським фольклором, побутом та відчуттям незламності українського народу.
Дуже сподобалася! Всім рекомендую!

Давно придивлявся до цього роману, але все ніяк руки не доходили. І ось одна з цілей виконана. Книга прочитувалась досить довго, хоча мова якою написана книга не важко я добре сприймається. Ось як би цю книжку я прочитав у підлітковому віцівона напевно сподобалась мені набагато більше. Тоді я захоплювався пригодницькими романами, особливо чоловіки схожі на Тарзанів і де обов'язково є лінія кохання. Але нажаль тоді ця книга промайнула скрізь мене, хоча мабуть якось повинна була відмітитись на уроках української літератури.

Книга дещо автобіографічна, тому важко відійти від постаті автора і не ототожнювати його з головним персонажем – Григорієм Многогрішним. Герой вийшов фактурний, справжній лицар та козак, на заході його би охрестили суперменом. Так в свої 25 років, мав безліч талантів,…

Ще зі шкільної літератури пригадую, що серед суцільних депресивних творів, де одна безпросвітна туга і безнадія, романи Івана Багряного були як яскравий промінчик світла. Його герої - люди зі складною долею, які змогли подолати труднощі та вийти переможцями. А ще книжка - як щеплення-нагадування, про країну, яку "ми втратили". Про зворотній бік країни розвинутого соціалізму, де всі жили щасливо і радісно, про сотні тисяч закатованих в застінках НКВС українців, розкуркулених і вивезених далеко від рідних місць, про ув'язнених в таборах. Про те, що ніколи знову не має повторитися те, що було описане тут.

Григорія Многогрішного, якого звинуватили в якихось надуманих гріхах і два роки молотили по застінках НКВС, нарешті везуть на каторгу. Стережуть як зіницю ока, перевіряючи на кожній…

К сожалению или счастья я не очень знакома с национальной литературой, мне чудесно отбили желание в школе ее читать, по школьной программе в основном все сложнее и занудное, но когда выросла, решила вернуться к некоторым произведениям. Вот одни из романов к которым я все-таки вернулась есть "Тигроловы", я очень рада, что его прочла, как по мне, это лучший украинский роман (по крайней мере из того, что учат в школе, к современным я еще не доросла).

Роман очень интересный, есть замечательное описание местности, просто превосходно все описано, так что ты переносишься в тайгу куда попал главный герой, Григорий Многогрешный. Его приключения очень яркие и интересные, сюжет достаточно динамичный и постоянно держит в напряжении. В общем есть все что нужно, данное произведение я не сравниваю с…

Ще одна трагічна сторінка української історії... Роман Івана Лозов’ягіна не просто пригодницький. Він багатоплановий, адже охоплює й історичні колізії, і любовні стосунки, розгортає перед читачем сторінки минулого українського народу. Для мене це перш за все роман великого протистояння: з одного боку люди полюють на звірів (тигролови), а з іншого - звірі у людській подобі полюють на людей (майор Медвин на Григорія Многогрішного та подібних йому). Сконцентрована у кількох яскравих постатях, оживає історія України, написана автором протягом якихось 14 днів. Написана швидко й майже без авторських правок - значить виболіла йому ця тема, відверто просилася на папір історія, багато в чому автобіографічна: сам Багряний, засланий у табор, утік і блукав лісовими нетрями. Головний герой, Григорій…