Рецензии на книги — Владимир Рафеенко

Для Володимира Рафєєнка це - перший роман, написаний українською мовою, а отже, "Мондеґрін" - уже само собою знакова книжка в сучукрліті. Чудовий зразок висококласної постмодерної прози, який відзначається ще й гостро актуальною тематикою. Головний герой "Мондеґріна" - переселенець Габа, який по своєму переїзді в столицю починає натхненно опановувати українську мову (хоча насправді - скоріш вона його). А що стосунки у Габи Габінського із солов'їною - то ціла містерія, можна переконатися завдяки Кобилячій Голові. Цей персонаж народної творчості регулярно з'являється, і то не завжди в зручні для Габи моменти, знаменуючи собою злам свідомого під впливом несвідомого. Видіння, сни, кошмари і всілякі сюрреалістичні події (на кшталт освячення супермаркета "Красиве і корисне" групою осіб, мало…

Всю душу вынул. И перевернул. И развернул и свернул. Что хотел, то и творил. Андрей Бондар сказал, что эта книга его едва не убила, — и я думаю, что очень хорошо понимаю, что он имел в виду. Хотя что Бондар. Вот автор. Ехал из Донецка в Киев и по дороге умер. А потом ты такой читал-читал книгу и тоже где-то по дороге умер. А всё дело в том, что в Киев можно доехать, только если умрешь. А иначе попадешь в какое-то место, которое вроде похоже на Киев, но на самом деле не Киев. Автору, как мы видим, повезло, и он попал именно в Киев. Просто страшно повезло! Просто страшно! Просто страшно.

Впечатление. Мешанина из Пелевина, Сорокина и преподнесено это в виде карнавала, осилить который можно, набравшись адского терпения. Как посоветовал один критик, «Перестаньте искать тут логику — она не нужна. И не надо спрашивать, стебётся ли автор, и если да, то насколько и над кем». Предстоит борьба за светлое будущее — новая Троя